Формування життєвої компетентності особистості старшокласників загальноосвітніх шкіл України - Автореферат

Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук УкраїниАктуальність теми дослідження обумовлена загостренням протиріч між обєктивною необхідністю формування життєвої компетентності старшокласників і можливостями сучасної освітньої системи, між процесами саморозвитку особистості і системою традиційного виховання, спрямованого на єдині стандарти її формування, а також недостатньою розробленістю теоретичних основ означеної проблеми. Виявлені соціально-педагогічні протиріччя стану теорії і практики виховання в сучасних умовах підкреслюють необхідність переосмислення і подальшого дослідження процесу формування життєвої компетентності особистості, що й визначило вибір проблеми дослідження “Формування життєвої компетентності особистості старшокласників загальноосвітніх шкіл України”. Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні організаційно-педагогічних і психолого-педагогічних умов, розробці та експериментальній перевірці концептуальних засад та структурно-функціональної моделі формування життєвої компетентності особистості старшокласників загальноосвітніх шкіл. Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес формування життєвої компетентності особистості старшокласників буде ефективним, якщо: - процес формування життєвої компетентності розглядається в контексті врахування механізмів впливу загальноосвітньої школи і соціокультурного середовища на особистість; Визначити організаційно-педагогічні та психолого-педагогічні умови ефективності процесу формування життєвої компетентності старшокласників.Проблема формування життєвої компетентності особистості старшокласників сьогодні, за результатами нашого дослідження, визначається провідною у процесі виховання підростаючого покоління та підготовці старшокласників до життя і діяльності в суспільстві. У дисертаційному дослідженні здійснено глибокий аналіз факторів впливу на формування життєвої компетентності особистості, визначено їх пріоритетність в сучасних умовах життєдіяльності старшокласників. Дослідження проводилось в межах виховного процесу старшокласників; експеримент передбачав, що процес формування життєвої компетентності буде успішним за умови цілеспрямованості, комплексності, систематичності цієї діяльності; розгляду його в контексті врахування механізмів впливу соціокультурного середовища на особистість; застосуванні розробленої і запровадженої в практику структурно-функціональної моделі.( див. рис.1) Взаємодія школи, родини, позашкільних закладів і соціокультурного середовища у дослідженні здійснювалось за такими напрямами: у виробленні єдиного підходу до сутності виховання, ролі і значення відкритого соціального середовища, взаємодії і співробітництва у вихованні; у вивченні особистості старшокласника, особливостей його розвитку, індивідуальних можливостей і здібностей; у визначенні основних напрямів змісту виховного процесу, організації соціально значущої діяльності кожного з старшокласників; у своєчасному обміні інформацією про продуктивний виховний процес та його результати; у корекції виховних зусиль всіх соціальних інститутів виховання особистості на основі аналізу результатів педагогічного впливу, оцінки рівня розвитку і вихованості старшокласника; у спільному вирішенні проблем вільного часу; у питаннях трудового і економічного виховання; у проблемах самоосвіти і самовиховання старшокласників і їх батьків; у вирішенні проблем екологічного виховання старшокласників. Це дозволило школі, родині та іншим виховним інститутам у ході нашого дослідження створити атмосферу взаємодопомоги та взаємної зацікавленості в організації процесу формування життєвої компетентності особистості.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ