Формування здорового способу життя молодших школярів - Дипломная работа

Здоровя є інтегральною характеристикою особистості і визначає якість життя. Останні мають настільки важливе значення у підтриманні стану здоровя або виникненні і розвитку хвороби, що у преамбулі до статуту Всесвітньої організації охорони здоровя (ВООЗ) записано: „Здоровя - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів”. Хоча здоровя являє собою стан, протилежний хворобі, воно може бути повязане з різними перехідними станами і не мати чітких меж. Разом з тим, відсутність кричущих порушень ще не свідчить про відсутність стану хвороби, оскільки перенапруження захисно-пристосувальних механізмів, не порушуючи здоровя, може призвести до розвитку хвороби в умовах впливу на організм надзвичайних подразників. До факторів, що визначають здоровя людей, відносяться реальні прибутки, тривалість робочого дня, ступінь інтенсивності та умов трудового навантаження, наявність професійних шкідливих умов, рівень та характер харчування, житлові умови, стан охорони здоровя у даному регіоні і, що, вкрай важливе - спосіб життя, який обирає для себе кожна людина самостійно.Вперше у науковий обіг тут запроваджується поняття “здоровий спосіб життя” людини, дається підтвердження існування всіх трьох компонентів структури явища “здоровий спосіб життя”. Через це основні уявлення про здоровя, здоровий спосіб життя тут тотожні розглянутим вище і зводяться до такого: “Здоровя - це є стан, у якому тіло людини є природним і за поєднанням частинок є таким, що всі дії, які спричиняються ним, здійснюються свідомо й повністю [57]. Горащук здоровий спосіб життя розглядає як діяльність, спрямовану на формування, збереження, зміцнення і відновлення здоровя людей як умови і передумови здійснення, розвитку інших сторін і аспектів способу життя [24]. Ці вчені визначають здоровий спосіб життя як спосіб біосоціальної діяльності людини, який безпосередньо зміцнює її здоровя. В одних працях обговорюється саме поняття “здоровя”, в інших досліджуються клінічні аспекти здоровя (вірніше патології), а ще інші присвячені дослідженню факторів, що визначають здоровя.Як зазначалось, один з багатьох дослідницьких підходів розглядає здоровя і добробут у контексті якості життя. Як результат, побудовано модель якості життя, що складається з девяти сфер, обєднаних у три більш загальні категорії: „стан особистості” (фізичний, психологічний та психічний стани), „оточуюче середовище” (соціальне оточення, екологічне оточення, локальна громада), „наявна інфраструктура” (можливості власного розвитку, проведення вільного часу, наявність роботи та можливість працевлаштування). Таким чином, якість життя визначається як „ступінь задоволеності індивідом важливими можливостями його життя” [50, 54, 58]. Зваживши всі аспекти у межах цієї парадигми щодо здорового способу життя, слід зазначити важливість таких питань: - чи має індивід знання про здоровий спосіб життя; Відповідно до змісту цієї сфери здоровя, наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей - збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів, афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уявлень, почуттів тощо), були вибрані відповідні індикатори: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту перебування в колективі, характер стосунків із близьким оточенням, вміння керувати своїм психічним станом, ступінь стресу, ступінь самозадоволення, тобто індикатори, які відбивають індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини.Під ним розуміють „втілення в самій людині, результати використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання, показники розвитку і т.д. Поняття „фізична культура” включає ще і широкий коло розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. В ній ставиться завдання виховувати навички культури поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоровя, фізичний розвиток і підготовленість є не тільки його особистою справою, але і сприяє вивченню школярами теоретичних знань із фізичної культури, фізіології та гігієни. Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їхнього здоровя. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання розяснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обовязковим компонентом режиму для школяра.Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження: · Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел. У список літератури увійшл

Зміст

Вступ

Розділ 1 Теоретико-методичні основи здорового способу життя

1.1 Сучасні підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя

1.2 Визначення поняття «здоровя» людини, його компоненти та передумови

1.3 Визначення здорового способу життя та шляхи його формування

1.4 Досвід вивчення здорового способу життя

1.5 Формування здорового способу життя засобами фізичної культури

Розділ 2 Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

Розділ 3 Рівень соматичного здоровя учнів початкових класів

Розділ 4. Рівень фізичної підготовленості учнів молодших класів

Загальні висновки

Список використаних джерел