Формування загальнотеоретичних основ дослідження історії освіти в Україні (друга половина ХІХ–початок ХХ століття) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)Роботу виконано у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Вовк Людмила Петрівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри теорії та історії педагогіки. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Ярмаченко Микола Дмитрович, Президія АПН України, радник кандидат педагогічних наук, доцент Омельчук Володимир Васильович, Дубенський педагогічний колледж (м. Захист відбудеться “_11__” ___листопада__ 2004 року о ____14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (01601, м.Київ - 30, вул.Ці знання сприятимуть прогнозуванню наукового пошуку та забезпеченню розбудови освіти у відповідності до Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти, законодавчих документів про школу, професійну підготовку тощо. Проаналізовано накопичені в українській науці знання з окремих історико-педагогічних напрямків у дисертаціях та працях М.Євтуха, А.Кузьмінського, Л.Попової, В.Омельчука (освіта регіонів України), Л.Вовк (громадсько-педагогічний рух), Н.Ничкало, С.Сисоєвої, В.Бондаря, О.Мороза, М.Шкіля (професійна освіта), С.Золотухіної (виховуюче навчання), В.Андрущенка, І.Зязюна, Г.Волинки (філософія освіти), О.Глузмана, П.Гусака (історія закладів освіти), О.Савченко, В.Вихрущ (історія дидактики). Актуальність, нерозробленість проблеми специфіки становлення загальнотеоретичних основ історії освіти і педагогічної думки як напрямку педагогічних та історичних знань обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: ”Формування загальнотеоретичних основ дослідження історії освіти в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)”. Визначаючи методологічну базу дисертації, ми обрали: концепцію цивілізаційного та культурологічного підходів до вивчення історії педагогіки, узагальнені ідеї яких сформульовано у загальнометодологічних, філософських, історичних працях Д.Тойнбі, К.Ясперса, В.Креміня, В.Андрущенка, М.Михальченка, І.Зязюна та ін.; теорії педагогічних систем у контексті цивілізаційного підходу як стерженевої основи історико-педагогічного процесу, які викладено у теоретичних дослідженнях М.Богуславського, О.Вульфсона, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка, Л.Вовк, Г.Корнетова, М.Богуславського, О.Джуринського та ін.; принципи культурологічного підходу, що сформульовані у працях В.Горського, С.Кримського, М.Поповича, В.Табачковського, М.Ткачук і передбачають розгляд наукових ідей через призму реального субєкта історико-педагогічної творчості, який знаходиться під впливами світоглядних, теоретичних та історичних детермінант, своєрідно віддзеркалюючи у власній особистості науку й культуру своєї доби. Основу концептуальності дослідження склали фундаментальні праці визначних українців минулого - Г.Сковороди, К.Ушинського, М.Драгоманова, М.Грушевського, С.Русової, А.Макаренка, В.Сухомлинського, документи, архівні джерела, сучасні дослідження з історії вітчизняної психолого-педагогічної думки та шкільництва в Україні.У Вступі характеризуються основні елементи наукового дослідження, обґрунтовується актуальність проблеми, розкривається концепція дослідження, проаналізовано загальний стан його розробки у наукових працях з історії педагогіки та інших напрямків педагогічної, історичної, філософської наук; сформульовано мету, обєкт, предмет, завдання, методи дослідження, вихідні методологічні положення; зазначається наукова новизна та практична значущість; викладено внесок дослідника, у праці, опубліковані в співавторстві, форми апробації та впровадження одержаних теоретичних результатів. У першому розділі “Історія освіти та педагогічної думки у контексті світоглядно-гуманітарних пріоритетів епохи” здійснений історико-генетичний аналіз пропедевтичного етапу становлення історії освіти в Україні як наукового напрямку; подано характеристику основних соціокультурних умов, що сприяли започаткуванню формування загальнотеоретичних основ історико-педагогічного дослідження. Розвиток історико-педагогічного знання впродовж XIV - XVII століть характеризувався кількісними ознаками: поглибленням джерельної бази та диференціацією тематики досліджень. У дисертації визначається, що на становлення і розвиток історії освіти та педагогічної думки впливав динамізм, суперечності соціально-політичних та культурологічних чинників, що опосередковано визначали напрямки розвитку вітчизняної педагогічної науки. Зміст та характер викладу проблем віддзеркалював загальнопедагогічні та соціальні переконання учених, їх схильність до конкретного наукового підходу (державно-ідеологічного, національно-орієнтованого), що свідчило про систему поглядів автора на історію вітчизняного освітнього процесу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ