Формування врожайності та якості зерна пшениці озимої залежно від попередників, строків сівби та норм висіву в умовах Присивашшя - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Формування врожайності та якості зерна пшениці озимої залежно від попередників, строків сівби та норм висіву в умовах ПрисивашшяНауковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України ЧЕРЕНКОВ Анатолій Васильович, Інститут зернового господарства НААН України, завідувач лабораторії технології вирощування озимих зернових культур Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник НЕСТЕРЕЦЬ Валентин Гаврилович, Інститут зернового господарства НААН України, головний науковий співробітник відділу землеробства і апробації, доопрацювання завершених науково-дослідних робіт; Захист дисертації відбудеться «28»травня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.353.01 при Інституті зернового господарства НААН України за адресою: 49600, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту зернового господарства НААН України за адресою: м.Серед основних факторів, що визначають рівень врожайності пшениці озимої, важливе місце займають попередники, строки сівби та норми висіву насіння. Дисертаційна робота є складовою частиною державної НТП «Зернові культури» і виконувалась на Генічеській дослідній станції Інституту зернового господарства НААН України відповідно до завдання: «Виявити фізіологічні та біохімічні процеси формування високопродуктивних агробіоценозів в посівах озимих зернових культур та здійснити їх біоенергетичну та економічну оцінку для степової зони», № держреєстрації 0107U004369. Мета досліджень полягає в розробці більш досконалих та економічно ефективних агротехнічних прийомів вирощування пшениці озимої при сівбі після соняшнику, ячменю ярого, у порівнянні з чорним паром, за різних строків сівби та норм висіву насіння. Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання: - визначити вплив попередників, строків сівби та норм висіву на польову схожість насіння та вологозабезпеченість рослин пшениці озимої впродовж вегетаційного періоду, а також виявити особливості лінійного приросту та наростання маси рослин пшениці озимої на різних фазах розвитку; Вперше в умовах гостропосушливого південного регіону Степу України (Присивашшя) проведено комплексні дослідження щодо вивчення впливу попередників, строків сівби та норм висіву насіння на урожайність та якість зерна пшениці озимої, а також встановлені параметри мінливості їх показників.Тривалість допосівного періоду пшениці озимої була різною залежно від попередників і складала після ячменю ярого від 65 до 105 діб, відповідно, за сівби 5 вересня та 15 жовтня, після збирання соняшника в ці строки, відповідно, від 10 до 50 діб, а по чорному пару від 375 до 415 діб. Аналізуючи запаси продуктивної вологи у посівному шарі ґрунту на час сівби пшениці озимої відмічено, що максимальними вони були за сівби 15 та 25 вересня і становили, відповідно, 8,2 і 10,7 мм, що у 1,7 та у 2,3 рази було більше ніж за сівби 5 вересня та у 1,5 та 2,0 рази ніж за сівби 15 жовтня. Найвищою вона була за сівби 25 та 15 вересня по всіх попередниках і коливалась, залежно від норм висіву, від 87,0 до 89,7% по чорному пару; 72,7-78,3% після ячменю ярого та від 75,3 до 80,3% після соняшнику. В звязку з цим, сума ефективних температур, яку отримували рослини пшениці за роки проведення досліджень, була найвищою в посівах по чорному пару, яка перевищувала суму ефективних температур, отриманих рослинами на ділянках після ячменю ярого та соняшнику за сівби 5 вересня, відповідно, на 7,7 та 5,5%; 25 вересня - 9,2 та 5,2%; 15 жовтня - на 5,0 та 4,2%. За вказаний період, рослини ранніх строків сівби (5 вересня) одержували суму ефективних температур більшу, ніж посіви більш пізніх строків (5 та 15 жовтня) сівби по чорному пару відповідно на 58,0 та 78,8%; після ячменю ярого - на 61,0 та 78,2%; соняшнику - на 61,3 та 78,5% відповідно.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні та удосконаленні прийомів технології вирощування пшениці озимої в зоні Присивашшя, яка передбачає встановлення оптимальних строків сівби та норм висіву насіння при її розміщенні після соняшнику, ячменю ярого у порівнянні з чорним паром, з метою підвищення урожайності та якості зерна. Максимальною вона була за сівби 15 та 25 вересня по всіх попередниках, що вивчались, і становила в роки досліджень по чорному пару - 87,0-89,7%; після ячменю ярого - 72,7-78,3% та після соняшнику - 75,3-80,3%. Найбільша кількість рослин попередніх культур (ячменю ярого та соняшнику) у посівах пшениці озимої була при розміщенні її після непарових попередників за сівби 5 вересня і значно зменшувалась при більш пізніх строках. Коефіцієнт водоспоживання рослин був найменшим по чорному пару за сівби 25 вересня та 5 жовтня і становив 541,2 і 550,6 мі/т, тоді як після соняшнику - 630,6-639,8 мі/т; а ячменю ярого - 542,6-553,1 мі/т, відповідно.

Основний зміст роботи