Вивчення закономірності формування геометрії мас тіла дітей шкільного віку. Фактори, що впливають на розвиток вертикальної стійкості тіла школярів Особливості та ефективність дії фізичних вправ. Аналіз результатів статодинамічної стійкості тіла школярів.
Аннотация к работе
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуРобота виконана у Волинському державному університеті імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України. Офіційні опоненти: доктор педагогічнх наук, професор, член-кореспондент АПН України Нісімчук Андрій Сергійович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри педагогіки кандидат педагогічних наук, доцент Містулова Тетяна Євгенівна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, старший науковий співробітник Захист відбудеться 26 вересня 2000 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.02 у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (43021, м.Луцьк, вул.Винниченка, 30).Для того, щоб фізичне виховання могло ефективно виконувати свою функцію, необхідні глибші знання структури моторики людини і закономірностей її зміни на різних етапах онтогенезу. Особливу актуальність у вирішенні цієї задачі має вивчення у школярів проблеми управління просторовою орієнтацією свого тіла, своїми рухами. Більш повне пізнання вікових закономірностей управління рухами відкриває нові можливості для вдосконалення рухових функцій людини у процесі її індивідуального розвитку, засобами фізичного виховання (М.О.Бернштейн, 1966; І.А.Аршавський, 1981; О.Г.Сухарєв, 1991; А.Г.Рибаковський, 1998). Аналіз шкільних програм з фізичного виховання свідчить про те, що на сьогодні в літературі немає систематизованих даних про вплив спеціальних фізичних вправ на розвиток вертикальної стійкості тіла дітей, а також нема відомостей про те, які засоби та методи найефективніші для розвитку координаційних здібностей. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше отримані дані про закономірності формування геометрії маси тіла у школярів та показники статодинамічної стійкості, що дало можливість визначити факторну структуру вертикальної стійкості їх тіла і подати кількісні характеристики цього взаємозвязку.У першому розділі проаналізовано й узагальнено відомості про особливості морфо-функціонального розвитку дітей 9-12 років, а також особливості розвитку моторики дітей в онтогенезі, формування геометрії маси тіла, закономірності формування та контролю вертикальної стійкості тіла школярів. Дослідження проходили у три етапи: на першому етапі було організовано педагогічні спостереження та педагогічний експеримент, метою яких було формування масиву даних, необхідних для вивчення вікових закономірностей фізичного розвитку і формування геометрії маси тіла дітей, які займаються фізичними вправами за програмою загальноосвітньої школи. У дівчаток зміна цих показників відбувається по-іншому: в період з 9-ти до 10-ти років максимальний приріст маси, після чого відбувається спад, а потім знову ріст. При вивченні особливостей формування вертикальної пози у дітей ми визначали показники амплітуди і частоти коливань ЗЦМ тіла у сагітальній та фронтальній площинах. Відповідні рівняння регресії були визначені і для показників росту, ваги та висоти ЗЦМ тіла: У = - 20,7 0,7593Х для хлопчиків, У = - 8,52 0,6785Х для дівчаток, де У - довжина тіла, Х - висота ЗЦМ тіла.Аналіз спеціальної, науково-методичної літератури і власних експериментальних даних показав, що проблема розвитку та вдосконалення вертикальної стійкості тіла і координаційних здібностей дітей 9-12 років все ще далека від оптимального рішення. У процесі досліджень було встановлено, що зміна геометрії маси тіла дітей і процеси їх природнього вікового розвитку носять поступальний і нерівномірний характер. Біомеханічна структура вертикальної стійкості тіла школярів характеризується при цьому показниками амплітуди і частоти коливань ЗЦМ тіла (щодо сагітальної і фронтальної площин). При цьому амплітуда коливань ЗЦМ тіла в сагітальній площині зменшується на 8,54 мм у хлопчиків і на 9,9 мм у дівчаток, у фронтальній площині цей показник зменшується на 4,77 мм у хлопчиків і на 4,85 мм у дівчаток. Частота коливань ЗЦМ тіла збільшується за цей період в сагітальній площині у хлопчиків на 1,75 Гц, у дівчаток на 0,89 Гц, у фронтальній площині - у хлопчиків на 1,28 Гц, у дівчаток на 0,88 Гц.