Формування вертикальної стійкості тіла дітей 9-12 років на уроках фізичної культури - Автореферат

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуРобота виконана у Волинському державному університеті імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України. Офіційні опоненти: доктор педагогічнх наук, професор, член-кореспондент АПН України Нісімчук Андрій Сергійович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри педагогіки кандидат педагогічних наук, доцент Містулова Тетяна Євгенівна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, старший науковий співробітник Захист відбудеться 26 вересня 2000 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.02 у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (43021, м.Луцьк, вул.Винниченка, 30).Для того, щоб фізичне виховання могло ефективно виконувати свою функцію, необхідні глибші знання структури моторики людини і закономірностей її зміни на різних етапах онтогенезу. Особливу актуальність у вирішенні цієї задачі має вивчення у школярів проблеми управління просторовою орієнтацією свого тіла, своїми рухами. Більш повне пізнання вікових закономірностей управління рухами відкриває нові можливості для вдосконалення рухових функцій людини у процесі її індивідуального розвитку, засобами фізичного виховання (М.О.Бернштейн, 1966; І.А.Аршавський, 1981; О.Г.Сухарєв, 1991; А.Г.Рибаковський, 1998). Аналіз шкільних програм з фізичного виховання свідчить про те, що на сьогодні в літературі немає систематизованих даних про вплив спеціальних фізичних вправ на розвиток вертикальної стійкості тіла дітей, а також нема відомостей про те, які засоби та методи найефективніші для розвитку координаційних здібностей. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше отримані дані про закономірності формування геометрії маси тіла у школярів та показники статодинамічної стійкості, що дало можливість визначити факторну структуру вертикальної стійкості їх тіла і подати кількісні характеристики цього взаємозвязку.У першому розділі проаналізовано й узагальнено відомості про особливості морфо-функціонального розвитку дітей 9-12 років, а також особливості розвитку моторики дітей в онтогенезі, формування геометрії маси тіла, закономірності формування та контролю вертикальної стійкості тіла школярів. Дослідження проходили у три етапи: на першому етапі було організовано педагогічні спостереження та педагогічний експеримент, метою яких було формування масиву даних, необхідних для вивчення вікових закономірностей фізичного розвитку і формування геометрії маси тіла дітей, які займаються фізичними вправами за програмою загальноосвітньої школи. У дівчаток зміна цих показників відбувається по-іншому: в період з 9-ти до 10-ти років максимальний приріст маси, після чого відбувається спад, а потім знову ріст. При вивченні особливостей формування вертикальної пози у дітей ми визначали показники амплітуди і частоти коливань ЗЦМ тіла у сагітальній та фронтальній площинах. Відповідні рівняння регресії були визначені і для показників росту, ваги та висоти ЗЦМ тіла: У = - 20,7 0,7593Х для хлопчиків, У = - 8,52 0,6785Х для дівчаток, де У - довжина тіла, Х - висота ЗЦМ тіла.Аналіз спеціальної, науково-методичної літератури і власних експериментальних даних показав, що проблема розвитку та вдосконалення вертикальної стійкості тіла і координаційних здібностей дітей 9-12 років все ще далека від оптимального рішення. У процесі досліджень було встановлено, що зміна геометрії маси тіла дітей і процеси їх природнього вікового розвитку носять поступальний і нерівномірний характер. Біомеханічна структура вертикальної стійкості тіла школярів характеризується при цьому показниками амплітуди і частоти коливань ЗЦМ тіла (щодо сагітальної і фронтальної площин). При цьому амплітуда коливань ЗЦМ тіла в сагітальній площині зменшується на 8,54 мм у хлопчиків і на 9,9 мм у дівчаток, у фронтальній площині цей показник зменшується на 4,77 мм у хлопчиків і на 4,85 мм у дівчаток. Частота коливань ЗЦМ тіла збільшується за цей період в сагітальній площині у хлопчиків на 1,75 Гц, у дівчаток на 0,89 Гц, у фронтальній площині - у хлопчиків на 1,28 Гц, у дівчаток на 0,88 Гц.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ