Сутність і роль задач у початковому курсі математики, їх функції та критерії розбору за роками. Аналіз системи задач на рух і методика формування в учнів навичок їх розв’язання. Організація та зміст експериментального дослідження, його ефективність.
Актуальним завданням подальшого удосконалення роботи початкової школи є підвищення якості навчання молодших школярів, зокрема підготовка їх до подальшого життя і навчання, формування уміння вчитися. Учень уміє вчитися, якщо він «сам визначає або приймає мету, поставлену вчителем, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати. Підтримати у дитини впевненість у тому, що вона зможе розвязати будь-яку задачу - треба тільки подумати, правильно поставити запитання, уявити собі ситуацію і проаналізувати її; намагатися викликати інтерес до роботи. При цьому істотне значення для виконання цих завдань мають зміст і методика навчання учнів початкової школи розвязувати задачі. Аналіз останніх досліджень з психології [2; 3; 10; 30; 50; 56 та ін.] і методики математики [6; 15; 41; 46; 62 та ін.] свідчить про те, що в проблемі навчання молодших школярів розвязувати задачі є значні досягнення - зясовано можливість застосування алгебраїчного методу розвязування задач, визначено основні напрями роботи у виробленні в учнів уміння загального підходу до розвязування задач, виявлено доцільність опрацювання взаємно обернених задач, зясовано роль задач підвищеної трудності у навчанні і розвитку, уточнено класифікацію простих задач тощо.Задачі у початковому курсі математики з одного боку становлять специфічний розділ програми, матеріал якого учні мають засвоїти, а з другого - виступають як дидактичний засіб навчання, виховання і розвитку школярів. Розвязуючи задачу, учні спираються на уявлення про предмети, які згадуються в умові, але оперують уже числами. У 1-му класі діти ознайомлюються з поняттям «задача», вчаться розвязувати прості задачі; у 2-му класі вводяться нові задачі, які розвязуються двома діями, - це перші складені задачі; у 3-му і 4-му класах кількість і складність складених задач збільшується. Оптимізація навчальних, виховних і розвивальних функцій задач можлива за умови, що учні вже мають певні уявлення про структуру задачі, володіють умінням розвязувати задачі, які можна використовувати як дидактичний засіб. Отже, «задача - це завдання, що містить певний зміст, сюжет, в якому подаються перелік кількох груп предметів, їх кількісна характеристика, що виражається числами, або перелік кількох (не менше двох) величин, їх числові значення, які знаходяться у певних відношеннях («менше» «більше», «стільки ж»)» [31, 44].Підготовча робота до розвязування задач, повязаних з рухом, передбачає узагальнення уявлень дітей про рух; ознайомлення з новою величиною - швидкістю, розкриття звязків між величинами: швидкість, час, відстань [46, 17]. Внаслідок цієї роботи діти повинні засвоїти такі звязки: якщо відомі відстань і час руху, то можна знайти швидкість дією ділення; якщо відомі швидкість і час руху, то можна знайти відстань дією множення. Після виконання вправ з підручника учні зможуть порівняти швидкості живих істот та різних видів транспорту, зробити чіткі висновки про залежність між величинами: швидкість, час і відстань. (У задачі 6) за кожну годину машина проїжджала 30 км від усієї відстані - 240 км, а у задачі 7) машина удвічі більше проїжджає за годину - 60 км, вона подолає відстань 240 км за час удвічі менший). При цьому учень розвязує прості задачі на знаходження швидкості руху, відстані, часу; розвязує задачі на знаходження середнього арифметичного; розвязує задачі на пропорційне ділення; розвязує задачі на знаходження невідомого за двома різницями; розвязує задачі на 2-4 дії, що по-різному скомбіновані із простих задач вивчених видів; уміє складати план розвязування складеної задачі; записує розвязання задачі з поясненням і без пояснення; складає задачі за даним рівнянням і виразом; складає вирази для розвязування задач з буквеними даними.Вчитель спрямовує дітей на самостійне розвязування задач за допомогою відповідних підготовчих вправ або засобів унаочнення, своєчасно виявляє помилкові міркування учнів у процесі розвязування завдань і допомагає їм, підтримує при цьому емоційний тонус і впевненість у тому, що кожен з учнів спроможний самостійно розвязати завдання. При використанні індивідуалізації вимог до спільного завдання для всіх учнів учитель записує на дошці або вказує в підручнику одне й те саме завдання, але інструкція його виконання передбачає й деякі прийоми диференціації [15, 19-20]. Коли застосовується індивідуалізація вимог до розвязання задач, то усім учням пропонується, наприклад, та сама задача, причому одразу подається й додаткове завдання щодо цієї задачі. Такими додатковими завданнями можуть бути: розвязати задачу іншим способом; скласти вира; за розвязанням задачі окремими діями; змінити запитання й знайти на нього відповідь, скласти подібну задачу: скласти і розвязати обернену задачу, записати план розвязування задачі та ін. Внаслідок цієї роботи діти засвоювали такі звязки: якщо відомі відстань і час руху, то можна знайти швидкість дією ділення; якщо відомі швидкість і час руху, то можна знайти відстань дією множення.На основі аналізу психолого-педагогічн
План
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи розвязування задач на рух
1.1 Роль задач у початковому курсі математики
1.2 Місце задач на рух у системі складених задач
2. Формування умінь учнів розвязувати задачі на рух
2.1 Аналіз системи задач на рух у підручниках з математики для 4 класу
2.2 Методика розвязування задач на рух
2.3 Організація і зміст експериментального дослідження, аналіз його ефективності
Висновки
Список літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
