Формування умов гідної праці при подоланні виробничих небезпек у промисловості України - Статья

Формування умов гідної праці при подоланні виробничих небезпек у промисловості УкраїниТак, Міжнародна організація праці розробила Програму гідної праці для Україні на 2016-2019 рр., у якій визначено три ключових пріоритети, а саме: сприяння зайнятості та розвитку сталих підприємств задля стабільності та зростання; сприяння ефективному соціальному діалогу; посилення соціального захисту й покращення умов праці. [1] (ратифікація пакту 19.10.1973 р.), Україна визнала право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни (стаття 7 п. b). Окрім того, Україна ратифікувала Конвенції Міжнародної організації праці, чим зобовязала себе розробити та удосконалювати національну політику в галузі безпеки й гігієни праці, розвивати національну систему безпеки та гігієни праці, проводити національну програму з безпеки та гігієни праці. Втрати внаслідок нещасних випадків, повязаних чи не повязаних з виробництвом, мають також економічну оцінку, яка складається з оцінки невідпрацьованого робочого часу через втрату працездатності (тимчасової або постійної); витрат підприємств (виплати потерпілим, оплата листків непрацездатності, штрафні санкції, вартість зіпсованого устаткування), а також витрат Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (з 1 серпня 2017 р. Ефективність використання і перспективи розвитку соціально-трудового потенціалу промисловості визначаються кількісними та якісними характеристиками робочої сили, серед яких кількісні характеристики ресурсів праці, структура зайнятості, рівень освіти за структурою робочої сили, характеристики стану здоровя, характеристики умов праці.Таким чином, стан безпеки та охорони праці у промисловості України залишається незадовільним та стримує можливості формування та розповсюдження гідної праці у виробничій сфері, що уповільнює процеси євроінтеграції у сфері праці. Поліпшення показників безпеки охорони праці та наслідків несприятливих умов праці (виробничого травматизму та профзахворюваності) відбувається не за рахунок створення нових безпечних робочих місць, а через скорочення виробництва, а техніка, технологічні процеси, основні фонди, технічне обладнання тощо залишаються застарілими. Обовязки і роботодавця, і працівника в законодавстві про охорону праці виписані обмежено, а саме система управління охорони праці не вписана у загальну систему управління виробництвом, роль служби охорони праці є приниженою. Узагальнюючи результати дослідження умов та безпеки трудової діяльності, слід визнати, що комплексне розвязання проблем у сфері охорони праці, формування сучасного безпечного та здорового виробничого середовища, потребує переосмислення концептуальних засад управління охороною праці з орієнтацією на норми ЄС та урахуванням сучасного стану і перспектив розвитку національної економіки. внести зміни та доповнення до Закону України «Про охорону праці» щодо конкретизації обовязків та відповідальності роботодавця за якістю управління охороною праці, а працівника - за додержання вимог охорони праці.