Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку - Магистерская работа

Створення нових ефективних моделей шкільного навчання мови має спрямовуватися на виховання особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє швидко опрацьовувати здобуту інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розвязання проблем, вільно орієнтуватися в різноманітних комунікативних ситуаціях. Усе це вимагає комплексного застосування як вербальних, так і невербальних засобів з метою комунікації, вміння спілкуватися в конкретних соціально-побутових ситуаціях, виявляти ініціативність під час спілкування, вільно користуючись усною і писемною формами мовлення. Основна мета навчання рідної мови, актуальність якої підкреслена в чинних програмах, полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови - її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо), тобто навчити школярів слухати, говорити, читати і писати (створювати тексти). Мельничайко та ін.) використати у практиці навчання мови основні лінгвістичні поняття - стиль, тип мовлення, текст, абзац, засоби звязку - і розробити на цій основі понятійно орієнтовану систему навчання звязних висловлювань. Реалізація поставленої мети та висунутої гіпотези потребувала вирішення таких завдань дослідження: 1) зясувати стан розробленої проблеми в сучасній лінгвістиці; 2) визначити лінгводидактичні засади використання лексичного повтору як засобу міжфразного звязку; 3) обґрунтувати психолого-педагогічні передумови формування у молодших школярів умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразового звязку; 4) виявити стан розвитку в учнів початкових класів умінь виявляти мовні засоби звязності тексту та використовувати їх у власних висловлюваннях; 5) розробити і апробувати експериментальну методику, яка сприяє формуванню в учнів умінь використовувати лексичний повтор у ролі засобу звязності тексту; 6) перевірити ефективність експериментальної роботи.Основна мета навчання рідної мови, актуальність якої підкреслена в чинних програмах, полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови - її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо), тобто навчии школярів слухати, говорити, читати і писати (створювати тексти).Звязне мовлення розглядається в методиці як особлива галузь роботи з розвитку мовлення - процес говоріння, діяльність мовця, продукт діяльності, текст висловлення. Аналогічно реченню, що утворюється за допомогою одного слова чи певної групи слів, граматично повязаних між собою, текст твориться за допомогою одного чи кількох повязаних між собою речень. Сам же реєстр категорій тексту на сьогодні залишається окресленим неоднозначно через відсутність остаточного тлумачення терміну «текст»: 1) «Текст - це повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою й структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення» [62, 7]; Гальперіна «Текст як обєкт лінгвістичного дослідження» найбільш уживаним у науці стало визначення тексту, дане автором: «Текст - це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, обєктивований у вигляді писемного документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із загаловка й ряду особливих одиниць (єдностей), обєднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного звязку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну установку» [27, 25]. Заголовки по-різному співвідносяться з текстом: одні називають тему, інші тему і головну думку, треті є «як би тезою самого корпусу тексту» [26, 43], четверті є кодом, який можна розгадати лише після прочитання всього тексту (це найчастіше заголовки-метафори), тому в тексті вони виконують функції номінації і предикації.Учені роблять спробу виявити правила поєднання речень у тексти, що допомагає виявити досить важливі властивості самих текстів. 2) за функцією у тексті: O ті, що забезпечують семантичну єдність тексту: лексичний повтор, засоби повторної номінації, відповідність дієслівних форм, риторичні питальні речення, називні речення, сукупність слів певної семантичної групи, члени речення і предикативні частини, зміст яких поширюється і на насупні речення, сукупність певного виду обставин; Він виділив сім різних видів повтору: «збільшення» (різні типи синтаксичного повтору), «єдинознаменування» (синонімія), «сходження» (градація), «спосіб» (повтор різних граматичних форм), «багатосполучниковість», «безсполучниковість», «узгодження» (фразеологічні єдності й парні сполуки). Буслаєв розглядав тавтологію як особливий вид повтору, вказуючи на те, що вона «надає мові великої сили … чи шляхом повторення того самого слова, чи приєднанням двох і трьох подібних». Сковородников вбачає сутність лексичного повтору в повторюваності в синтаксичній

ЗМІСТ лінгвістика мовлення лексичне учень початковий

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади роботи над лексичним повтором як засобом міжфразного звязку

1.1 Текст і проблема звязності

1.2 Мовні засоби вираження звязності тексту. Лексичний повтор як засіб звязку

1.3 Ретроспективний аналіз питання лінгвістики тексту в методичній та навчальній літературі

1.4 Психолого-лінгвістичні основи розвитку мовлення учнів початкових класів