Аналіз української ветеринарної лексики, що розглядається в аспекті її формування та функціонування. Походження, системні зв’язки термінів у ветеринарії. Вивчення основних аспектів удосконалення сучасної термінології ветеринарної медицини в Україні.
Запорізький державний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі української мови Таврійського національного університету ім. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Регушевський Євген Семенович, завідувач кафедри української мови, декан філологічного факультету Таврійського національного університету ім. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Поповский Анатолій Михайлович, Дніпропетровський національний університет. кандидат філологічних наук, доцент Красножан Жаннетта Вікторівна, Херсонський державний педагогічний університет. Захист відбудеться 2 липня 2001 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 17.051.02 у Запорізькому державному університеті (69063, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету.Основу української термінологічної системи становить лексика, що ввійшла до наукового обігу через дефінування. Тому цілком закономірною є пильна увага до термінів та терміносистем з боку лінгвістів, які розглядають термінологію як важливу складову частину лексики сучасної літературної мови. Існує значна кількість праць, присвячених вивченню загальних проблем термінології (О.О. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) і узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови Таврійського національного університету ім. У роботі як синонімічними послуговуємося термінами ветеринарна лексика, ветеринарна термінологія.Словник Павла Білецького-Носенка, який вважають першим великим словником нової української мови, подає назви хвороб та хворобливих станів [сухитка, чахотка, бешиха, рожа, короста, болезненное состояние], а також фіксує лексику на позначення частин тіла, органів тварин [воко, глазъ, око, гортань, горло, гомилка, грива, бикъ, сторона, бокъ животного, дзьобъ, клевъ, птичій носъ, животъ, брюхо], осіб, що доглядають за тваринами [чередникъ, пастух-коровникъ, дробинникъ, пастух гусей, воловик, сторожъ и пастухъ воловъ], назви приміщень для тварин [воловня, загонъ съ сараемъ для воловъ; отара, загонъ для овецъ посеред степу]. Словник містить назви внутрішніх рідин організму тварин [руда, кровъ животныхъ; крев, кров; жовчь, желчь у животныхъ; сича, моча животныхъ], подається лексика, повязана з лікуванням тварин [лекарство, декоктъ; масть; заливанье, жидкое лекарство], наявна лексика, що повязана з годівлею тварин у дорозі [лантухъ, полотно дорожное], а також представлена численна група лексики, яка є назвами тварин [ягня, ягнятко, баранець, ярчукъ, цесарка, цапъ, козелъ, худибка, худоба, яловиця, яловка, тилка, теличка]. Спілки засвідчує такі тематичні групи ветеринарної лексики: назви тварин [козел, цап, вячка, вівця, овечка, бирька, гуся, гусятко, худобина, товарина, ялівка, кобель, пес, кобыла, безмолочниця, недійна корова], назви частин тіла, органів тварин [бедро, стегно, кульша, гомілка, голінка, голянка, брюхо, черево, живіт, тельбухи, катиці], назви хвороб [вывихъ, чиряк, жовтуха, пухлина], деяких станів тварин [агонія, конання, безплодіе, вагота, ялова], назви матеріалів та інструментів, якими користувалися при лікуванні тварин [бороздило, бинтъ, перевязка, завязка]. Виявлено ряд тематичних груп лексики, яка позначає назви ліків та різних видів допомоги хворим тваринам [лічничі пари, лєвативи, розчини], лексику на позначення приладів, інструментів та матеріалів, що використовувалась для лікування домашніх тварин [ланцет й пробойчик, трокар, катетери молочні, гегар, тепломір], лексику, що називає ознаки та симптоми хвороб, діагнози у хворих тварин [кольки, задмах, хробаки, здуття худоби, хвороби вимені, дійок]. Кудлая “Колгоспникові про першу допомогу хворим тваринам” виявлено такі тематичні групи ветеринарної лексики: ознаки або симптоми хвороб [черево напружується, тварина перестає їсти, не ремигає, стоїть, не рухуючись або вигинає спину], назви хвороб тварин [кольки у коней, проноси, нагніти холки та спини, опік], інструменти та прилади [кружка Есмарха з двома наконечниками, катетер молочний, піпетка очна, термометр ветеринарний, копитний ніж], назви ліків [суміш олії з содою, суміш вапняної води з олією, 8-10% розчин синього каменю, руда глина з оцтом] та ін.Ветеринарна медицина в Україні сформувалась на межі XIX-XX століття, але її терміносистема повязана з розвиткрм медицини взагалі, починаючи від найдавніших часів. Уже в найдавніших українських памятках виділяються такі тематичні групи: назви тварин, назви станів тварин, назви частин тіла тварин, назви хвороб, ознаки хвороб, назви внутрішніх органів, назви засобів та форм лікування тварин, а також велика група лексики, що повязана із утриманням домашніх тварин: подаються назви осіб, що доглядають за домашніми тваринами, назви приміщень для утримання тварин. Куліша, у зібраних П.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
