Формування української політичної нації в сучасних умовах: проблеми і перспективи - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано на кафедрі політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України Панібудьласка Володимир Федорович, завідувач кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури Захист відбудеться „27 ”грудня 2005 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: м.Важливою є реалізація ідеї творення української політичної нації, де мають знайти відображення органічно вписані в європейський консолідаційний процес юридичні права як українського етносу, так і національних меншин. У процесі національно-державного будівництва в Україні актуалізувалися проблеми становлення мовно-культурної ідентичності, консолідації, національного виховання, досягнення національної злагоди, проблеми щодо вироблення власної моделі суспільно-політичного розвитку. Елементи усвідомленості роблять національну ідею формою національної переконаності у справедливості та законності заявленої мети, яка має конкретно-історичний характер і спрямована на формування і консолідацію української політичної нації. Мета дисертації полягає у розробці концепції формування і консолідації української політичної нації та визначенні формуючих і консолідаційних чинників, розкритті їх змісту, особливостей, тенденцій розвитку в процесі національно-державного будівництва. Досягнення мети передбачає розвязання таких дослідницьких завдань: - проаналізувати існуючі у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі теоретико-методологічні підходи до аналізу процесів формування української політичної нації, її консолідації й етнонаціонального відродження;На певному етапі формування української політичної нації (початок ХХ століття) вчені досліджували складну діалектику співвідношення таких понять, як “етнос” і “нація”, “політика” і “культура” з погляду їх ролі у сфері етнонаціонального розвитку нації і держави тощо. Джерелову базу дисертаційного дослідження склали також офіційні документи міжнародного співтовариства, Європейського Союзу, інших міжнародних організацій, Загальна декларація прав людини, Страсбурзька рамкова конвенція про захист національних меншин, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи (2003 р.) про захист прав та основних свобод людини, офіційні документи Української держави - Конституція України (1996), Акт проголошення незалежності України (1991), Закон „Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 року, Закон України „Про громадянство України” від 8 жовтня 1991 року, Закон України „Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року, Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004 - 2010 роки” від 2 жовтня 2002 року. Вітчизняні дослідники зіткнулися з низкою проблем теоретико-методологічного характеру - співвідношення понять етносу і нації, місця етнічної ідентичності в сучасному розвитку людства, співвідношення різноманітних концепцій нації тощо. Першу тенденцію можна сформулювати як шлях зведення усієї різноманітності можливих концепцій, усієї діалектики співвідношення етносу і нації, зведення концепції нації до двох - етнічної та політичної, жорстке протиставлення їх між собою. Дослідженням встановлено, що, по-перше, соціальна структура українського суспільства формується політичними і промислово-фінансовими групами, які мають корпоративні інтереси, власність і визначають політичний і економічний лад із відповідною політикою й ідеологією і мають важелі політичної влади; по-друге, виявлено головні тенденції розвитку соціальної структури: значне соціальне розшарування, яке приводить, з одного боку, до маргіналізації основної маси населення, до збагачення - другої; формування нової соціальної спільноти, верстви на рівні класів; формування нового морально-психологічного клімату, який впливає на процеси переідентифікації у соціальному просторі (від єдиної радянської ідентичності, її соціальної структури до усвідомлення самоцінності регіональних, етнічних, конфесійних відмінностей); по-третє, у процесі формування нової соціальної структури України виникають нові верстви на основі взаємодії різних форм власності - нова еліта, менеджери, середній клас; змінюється внаслідок трансформації державної форми власності становище традиційних класово-групових утворень.Однією з особливостей розвитку етнополітологічних досліджень в Україні була обмеженість теоретико-методологічної спадщини. Наукою не вироблено теоретико-методологічне поняття консолідації як етнополітичної категорії, а також не розглянуто методологічні аспекти типології консолідації за основними ознаками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ