Формування української медичної клінічної термінології - Автореферат

Національна академія наук УкраїниРоботу виконано у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу термінології та ономастики. мовний клінічний термінологія семантичний Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Жайворонок Віталій Вікторович, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні, провідний науковий співробітник відділу загальнославістичної проблематики та східнословянських мов; кандидат філологічних наук, доцент Козловська Лариса Степанівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри української мови та літератури. Захист відбудеться 25 грудня о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України (01001, м.Основним чинником, що зумовив неоднорідність складу української медичної термінології, складність її поняттєвої системи, є багатовікова історія розвитку медицини, різноманітність джерел поповнення її словникового складу. На важливість досліджень у галузі медичної термінології вказували як мовознавці, так і медики. Зокрема, історичний аспект становлення і розвитку медичної лексики (на основі памяток української мови до XVIII ст.) розглядали В.Німчук, І.Чепіга, В.Передрієнко та ін.; на діалектологічному рівні цей лексичний шар досліджувала Я.Вакалюк; у декількох дисертаційних працях проведено аналіз окремих підсистем медичної термінології - кардіологічної (Р.Стецюк), радіологічної медицини (І.Корнейко), шкірних хвороб (О.Петрова), судовомедичної термінології (Т.Лепеха). Вибір теми дисертації зумовлений недостатнім вивченням медико-клінічної термінолексики, невпорядкованістю її словникового складу, що повязано з відсутністю в українській мові словника клінічних термінів, а також відсутністю повного переліку клінічних термінів із визначеннями в наявних медичних тлумачних словниках. Тема дисертації повязана з проблемами, над якими працюють у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.У першому розділі “Склад і структурна організація української медико-клінічної терміносистеми” окреслено склад та специфіку системної організації досліджуваної термінології, розвязано проблему виділення клінічного терміна в медичній термінології, охарактеризовано його внутрішньолінгвістичну природу, простежено поетапне становлення УМКТ, визначено специфіку лексико-семантичних відношень в її межах. УМКТ становить ядро загальномедичної терміносфери і разом з іншими двома базовими термінологічними підсистемами медицини (анатомічною та фармацевтичною) відбиває складну систему медичних понять. З огляду на семантику проаналізованих термінів та їхнє функціональне призначення виділено такі тематичні групи слів: лікувальний заклад (109 термінів); загальне обстеження хворого (287); лабораторні дослідження (259); рентгенологічне дослідження (168); знеболювання, реанімація (87); кровотеча (93); переливання крові, гемотрансфузія (97); основний хірургічний інструментарій і обладнання операційного блока (198); операція (210); лікування хворого, загальний догляд за хворим (294); травматологія (232); онкологія (62); захворювання грудної клітки і органів грудної порожнини (294); захворювання органів черевної порожнини (256); шкірні та венеричні хвороби (208); хвороби вуха, горла, носа (139); очні хвороби (249); урологія (206); акушерство (183); гінекологія (149); нервові хвороби (268); психіатрія (262); інфекційні хвороби (226); стоматологія (248 термінів). До термінів-омонімів, які відбивають поняття різних медичних підсистем, відносимо терміни на зразок анастомоз, кювета та ін. В українській клінічній термінології синонімічні ряди утворилися внаслідок: 1) паралельного вживання питомого й іншомовного термінів: кровотворення - гемопоез, новоутворення - неоплазма, недокрівя - анемія; 2) мовної економії, що породжує синонімію різних структурних рівнів, напр.: утворення однослівних складноскорочених назв з окремих компонентів, що входять до складу терміна-словосполучення: вегетативний невроз - вегетоневроз, ревматичний кардит - ревмокардит; використання повних форм та абревіатур: адренокортикотропний гормон - АКТГ; 3) паралельного функціонування термінів, запозичених із різних мов: енцефаластенія - церебрастенія, нефрографія - ренографія; 4) утворення термінів-епонімів: капіляро-токсикоз - геморагічна пурпура Геноха, вірусна діарея - хвороба Спенсера; 5) пояснення наукових понять описом їхніх істотних ознак: кокцигодинія - куприковий біль, колоптоз - опущення товстої кишки; 6) відродження термінів, які з певних причин активно не використовувалися протягом якогось часу: пропасниця, правець, нежить.Фахова мова є природним середовищем виникнення та функціонування термінів, які номінують поняттєву базу спеціальної галузі знань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ