Формування української екологічної термінології - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Чумак Володимир Васильович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри сучасної української мови. кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник відділу термінології та ономастики. Захист дисертації відбудеться “28“лютого 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м.На початку ХХІ століття дослідження специфіки формування і функціонування галузевих терміносистем української мови набувають все більшої ваги серед інших наукових праць, що стосуються лексикологічного рівня мови. Особливості термінологічної номінації в українській та в інших словянських мовах досить докладно аналізувалися у працях А.А. Своєрідність ситуації з українською екологічною термінологією полягає у поєднанні щонайменше двох актуальних аспектів її розвитку. Спеціальне дослідження української екологічної термінології дає змогу подати цей лексичний шар як упорядковану систему, що відповідає розвитку екологічної науки в Україні. Тематика дисертації повязана з проблемами, над якими працюють у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.У першому розділі „Теоретичні засади вивчення термінології у східнословянському мовознавстві” розглянуто теоретичні аспекти дослідження термінології у східнословянському мовознавстві, висвітлено поняття терміна та його місце в лексичній системі мови, зясовано питання мовної норми в термінології, проаналізовано класифікаційні ознаки екологічного терміна, що свідчить про системний характер аналізованої галузевої терміносистеми. Структурно-семантична системність термінів на позначення екологічних понять досягається шляхом утворення горизонтальних термінологічних рядів, що групуються навколо стрижневого терміна або терміноелемента - виразника родового поняття (фітобентос, фітомаса, фітомеліорація, фітопланктон, фітосередовище, фітосфера, фітоценоз, фітоценологія - горизонтальний ряд, в якому класифікаційну функцію виконує міжнародний терміноелемент грецького походження фіто-, що у складних екологічних термінах вказує на звязок з поняттям „рослина”). До термінів-синонімів належать як питомі, так і запозичені лексеми, що вступають у синонімічні відношення у конструкціях типу: 1) терміни - складні слова, які різняться одним терміноелементом, позначаючи при цьому одне поняття (аквакультура - марикультура, анаеробіоз - аноксибіоз, жаротривкість - жаростійкість); 2) терміни-словосполучення, у складі яких синонімічними є один з компонентів виразник видового поняття: а) коли обидва компоненти є іншомовними (зрілість біогеоценозу - екосистеми, едафічне - біокосне середовище); б) коли один компонент є іншомовним, а другий - власне українським (індекс аридності - сухості, термальне - теплове забруднення); в) коли обидва компоненти є національними (щільність - густота популяції, побутові - комунальні відходи); 3) терміни, де можливе паралельне використання як однослівного терміна, так і терміна-словосполучення: а) конструкції, які вміщують спільнокореневі компоненти (абісаль - абісальна зона, водозабір - водозабірна споруда); б) конструкції, позбавлені спільнокореневих компонентів (апробіонт - індикатор забруднення, нівація - снігова ерозія). Міжсистемна омонімія повязана насамперед з тим, що засвоєння спеціалізованого значення терміна з іншої галузі знань передбачає розходження значень між ним та екологічним терміном, за ними закріплені різні дефініції (морфологія в екології та лінгвістиці; асиміляція в екології, лінгвістиці, етнографії; валентність в екології, лінгвістиці, хімії). У межах лексико-семантичного способу творення виокремлено екологічні терміни-слова та елементи, що входять до складу двокомпонентних конструкцій, які утворено шляхом звуження значення загальновживаних слів (слово феномен у складі екологічного терміна феномен природи), метафоризацією як загальновживаних слів (слово спалах у складі терміна екологічний спалах), так і галузевих термінів (термін амплітуда у фізиці та у складі екологічного терміна екологічна амплітуда, термін деградація у соціальній психології і у складі екологічного терміна деградація середовища), а також метонімізацією (термін акумулятор як предмет і прилад, термін чутливість як властивість і величина).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ