Формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі - Автореферат

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДБАЙЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ У ПОЗАУРОЧНІЙ ВИХОВНІЙ РОБОТІ Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Пустовіт Григорій Петрович, Академія педагогічних наук України, відділення теорії та історії педагогіки, вчений секретар.Сучасна екологічна криза актуалізує проблему формування у дітей і молоді стійкого ціннісного ставлення до природи, утвердження у свідомості молодого покоління дбайливої позиції щодо довкілля. Аналіз шкільної практики та результатів спеціальних досліджень засвідчує, що сучасна система освіти не забезпечує системного впливу на особистість молодшого школяра з метою подолання надмірного прагматизму стосовно навколишнього середовища. Початкова школа потребує ефективних виховних технологій, спрямованих на гармонізацію стосунків у системі ”учні - довкілля”, результатом якої має стати формування у дітей дбайливого ставлення до природи. Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня теоретична і методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі”. Мета і завдання дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови та методику формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі.У першому розділі “Теоретико-методичні основи формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи” проаналізовано філософсько-культурологічну, педагогічну, психологічну літературу з теми дослідження; уточнено сутність та зміст поняття “дбайливе ставлення до природи”; виокремлено психологічні особливості його формування у молодших школярів, зясовано сучасний стан формування в учнів школи І ступеня дбайливого ставлення до природи. Аналіз джерел з проблеми формування особистісного ставлення людини до світу, в тому числі до природи, дає змогу стверджувати, що вивчення ставлення до навколишнього середовища неможливе без урахування сучасних філософсько-культурологічних та природничо-гуманітарних ідей та концепцій. Переосмисленню підлягають уявлення про взаємозвязки у системі „природа - людина - суспільство” про зміст людської діяльності як специфічної форми активного ставлення людини до світу. Дбайливе ставлення молодших школярів до природи у дослідженні тлумачимо як особливий вид взаємин дітей з природою, основою якого є емоційно-ціннісне ставлення до світу, в якому важливу роль відіграють оцінний, гносеологічний та практичний аспекти у їх взаємозвязку та взаємодоповненні. У ході дослідження визначено такі критерії та показники сформованості дбайливого ставлення до природи у дітей молодшого шкільного віку: змістовий (обсяг знань дієво-практичного характеру про природу, здатність помітити екологічно небезпечну ситуацію), мотиваційний (потребово-мотиваційне підґрунтя спілкування з природою, емоційно-ціннісні установки на взаємодію з природою), операційний (готовність надати допомогу окремим обєктам природи на вчинковому рівні, наявність конкретних умінь природоохоронного характеру).Одним з таких шляхів вважаємо формування екологічної культури підростаючих поколінь через екологічну освіту і виховання, наслідком і результатом яких є дбайливе ставлення до природи. Відповідно, процес формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи може мати такий умовний алгоритм: збагачення емоційно-ціннісного досвіду через відчуття > екологізація інтелектуальної сфери > організація екологічно доцільної практичної діяльності в природі. З метою вивчення реального стану взаємодії молодших школярів з природою визначено критерії та показники сформованості дбайливого ставлення до природи у дітей молодшого шкільного віку: змістовий (обсяг знань дієво-практичного характеру про природу, здатність помітити екологічно небезпечну ситуацію), мотиваційний (потребово-мотиваційне підґрунтя спілкування з природою, емоційно-ціннісні установки на взаємодію з природою), операційний (готовність надати допомогу окремим обєктам природи на вчинковому рівні, наявність конкретних умінь природоохоронного характеру). У процесі дослідження було виокремлено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи: забезпечення набуття дітьми системи природничих знань на практично-діяльнісній основі; створення емоційно-ціннісної основи спілкування вихованців з природою з метою употужнення емпатійної реакції на її болісні проблеми; розвиток здатності учнів до добродіяння в імя природи на основі краєзнавчого, гуманістичного та естетичного підходів; використання педагогічно доцільних прикладів дбайливого ставлення людини до природи; реалізацію взаємозвязку в системі “сімя - школа” в контексті екологічного виховання учнів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ