Формування у майбутніх перекладачів соціокультурної компетенції у процесі вивчення німецької мови після англійської - Автореферат

Спеціальність 13.00.02 - теорія і методика навчання: германські мовиРобота виконана на кафедрі методики викладання іноземних мов Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор БОРИСКО Наталія Федорівна, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри методики викладання іноземних мов Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент МОРСЬКА Лілія Іванівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри англійської філології кандидат педагогічних наук ЖДАНОВА Наталія Сергіївна, Київський національний лінгвістичний університет, старший викладач кафедри іноземних мов Економіко-правового інституту та факультету словянських мов Захист відбудеться “12” жовтня 2010 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.01 у Київському національному лінгвістичному університеті (03680, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (03680, м.У час розширення міжнародного співробітництва України з іншими державами світу зростає роль перекладу як особливого виду міжкультурного спілкування, виду мовного і культурного посередництва, мета якого - максимально наблизити двомовну комунікацію до одномовної і нейтралізувати негативний вплив обєктивно існуючих міжкультурних відмінностей (Л. К. У більшості ВНЗ, які готують перекладачів, студенти вивчають дві ІМ, оволодіваючи при цьому “комплексною полікультурною і плюрилінгвальною компетенцію”, що передбачає оволодіння на різному ступені кількома ІМ та досвідом кількох культур (Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, 2003). Для виконання професійних завдань: подолання лінгвоетнічного барєру між комунікантами і забезпечення адекватного впливу текстів оригіналу і перекладу на адресатів перекладачеві потрібно здійснювати модифікаційні дії з матеріалом перекладу, тобто оволодіти професійно спрямованою соціокультурною компетенцією (СКК). Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, практичній розробці та експериментальній перевірці методики формування СКК у майбутніх перекладачів шляхом розвитку їхньої соціокультурної сенсибілізації (СКС), яка полягає в усвідомленні ними взаємозалежності мови і культури суспільства, взаємовпливу рідної та іноземних мов і культур у процесі комунікації та передбачає чутливість студентів до можливих результатів такого взаємовпливу. Апробація результатів дослідження здійснювалась на науково-практичній конференції “Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві” (Київський національний лінгвістичний університет, 2007), міжнародній науково-технічній конференції “Компютерні науки та інформаційні технології” (Національний університет “Львівська політехніка”, 2007), XIV Міжнародній науково-практичній конференції Асоціації українських германістів “Німецька мова і література у європейському контексті” (Донецький національний університет, 2007), міжнародній науково-практичній конференції “Мови і світ: Дослідження та викладання” (Кіровоградський державний педагогічний університет ім.Вивчення наукових праць із проблем перекладознавства та підготовки перекладачів показало, що їхня професійна діяльність передбачає оволодіння специфічними соціокультурними вміннями з метою успішного подолання під час перекладу міжкультурних лінгвоетнічних барєрів і забезпечення комунікативно-функціональної еквівалентності оригіналу і перекладу, а саме: дистанціюватися від рідної культури (РК) і здійснювати контроль власної культурної детермінованості, бути чутливим до можливих культурних відмінностей, усвідомлювати проблемні моменти у міжкультурній комунікації, передбачати міжкультурні непорозуміння і запобігати їм, порівнювати феномени у іноземній культурі (ІК) і РК у відповідності до конкретної ситуації і комунікативної мети. Аналіз психологічних передумов навчання МП засвідчив, що формування у них СКК неможливе без усвідомлення взаємозвязку мови і культури, взаємовпливу мов і культур у міжкультурному спілкуванні і без розвитку чутливості до можливих результатів такого взаємовпливу. Врахування обєктивних труднощів формування СКК, особливостей її змісту і структури у перекладачів дозволило дійти висновків про те, що існуючу методику формування СКК шляхом засвоєння явищ, символів, правил, норм і стандартів поведінки у культурах, мова яких вивчається, треба доповнити методикою, яка дає змогу оволодіти загальними вміннями розуміти ІК і брати участь у міжкультурному спілкуванні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ