Формування терапевтичної ремісії в амбулаторних умовах у хворих залежних від алкоголю - Автореферат

Дослідження виконано у відповідності з планом науково-дослідних робіт відділу профілактики та лікування алкоголізму ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”: “Розробка методів корекції афективної сфери при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання психоактивних речовин” (№ держреєстрації 0101 U 000116, шифр АМН 7.01) та “Розробити методи стабілізації терапевтичних ремісій у хворих, що залежні від психоактивних речовин, на ґрунті комплексного вивчення якості їх особистого життя та стану мікросоціального оточення” (№ держреєстрації 0104 U 002282, шифр АМН ТР.5.04). Вивчити субєктивні зміни психічного самопочуття хворих залежних від алкоголю на етапах формування терапевтичної ремісії. Вивчити змінення показників діяльності серцево-судинної системи у хворих залежних від алкоголю на етапах формування терапевтичної ремісії. Визначити взаємозвязки між показниками субєктивного і обєктивного психічного стану, з одного боку, та показниками діяльності серцево-судинної системи і ліпідного обміну - з іншого, у хворих залежних від алкоголю на етапах формування терапевтичної ремісії. Розробити метод комплексного лікування хворих залежних від алкоголю адаптаційно-метаболічної дії та дослідити його позитивні ефекти на етапах становлення терапевтичної ремісії в амбулаторних умовах.Медикаментозне лікування в обох групах супроводжувалось раціональною (при кожному візиті), а також емоційно-стресовою (на IV візиті) психотерапією. Усі пацієнти досліджувались за стандартною схемою пять разів у процесі формування терапевтичної ремісії: І візит - активна алкогольна залежність (стан АІ); ІІ візит - 1-4 день СВА; ІІІ візит - купіруваний СВА (5-7 день тверезості); IV візит - ранній післяабстинентний період (12-18 день тверезості); V візит - стан терапевтичної ремісії (згідно критеріям МКХ-10 - 180-200 день тверезості). При цьому, у пацієнтів, які одержували “Композит 1”, були вірогідно (р<0,05) нижчими, ніж у ІІ групі, середні значення тяжкості скарг: на руховий неспокій (1,815±0,087 балів, проти 2,111±0,092 балів), агресивність (1,210±0,065 балів, проти 1,497±0,100 балів), тривожність (2,000±0,074 балів, проти 2,247±0,081 балів), жахи (1,431±0,080 балів, проти 1,741±0,090 балів) та імпульсивність (1,567±0,089 балів, проти 1,914±0,096 балів). При цьому, у пацієнтів І групи, що одержували “Композит 1”, були достовірно вищими, ніж у ІІ групі, середні показники “самопочуття” (42,94±0,22 балів, проти 39,30±0,24 балів, р<0,01), “активності” (39,69±0,60 балів, проти 35,10±0,62 балів, р<0,05) і “настрою” (42,97±0,98 балів, проти 37, 20±1,05 балів, р<0,05). При цьому, застосування фармакотерапевтичної технології “Композит 1”, суттєво знижувало рівень емоційної напруги на етапі купіруваного СВА (ІІІ візит), на що вказували більш високі середні показники тривалості “субєктивної хвилини” у І групі, ніж у ІІ групі - під час ІІ візиту (найбільш значущий вимір № 2: 52,68±1,27 сек, проти 46,57±1,22 сек, р<0,05) і під час ІІІ візиту (найбільш значущий вимір № 2: 53,08±0,71 сек, проти 48,47±0,76 сек, р<0,05).В дисертаційній роботі дано теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми - формування терапевтичної ремісії в амбулаторних умовах у хворих залежних від алкоголю шляхом застосування нової фармакотерапевтичної технології адаптаційно-метаболічної дії (патентована назва “Композит 1”), створеної на підставі вивчення клініко-психопатологічних, соматичних та метаболічних (ліпопротеїнових) взаємовідносин. Показано, що повна терапевтична ремісія (відповідно МКХ-10-6 місяців тверезості) в амбулаторних умовах може бути сформована більше ніж у половини (57,06%) пацієнтів, при цьому застосування технології “Композит 1” достовірно (р<0,05) знижує, по відношенню до ІІ групи, кількість хворих, що достроково припиняють лікування: на етапі купіруваного синдрому відміни алкоголю - в 3,0 рази (з 14,12% до 4,71%), в ранньому післяабстинентному періоді - в 2,71 рази (з 22,35% до 8,24%) і на етапі терапевтичної ремісії - в 1,28 рази (з 48,24% до 37,65%). Встановлено, що ризик повернення до вживання алкоголю на етапі повної терапевтичної ремісії залишається високим у частини пацієнтів обох груп внаслідок виснаження адаптаційних механізмів, що визначається в зростанні частоти: інтенсивних (3 бали) спонтанних скарг на пригнічений настрій - на 20,41% (р<0,001), ознак клінічної та субклінічної депресії за шкалою HADS - на 25,10% (р<0,01) та 18,47% (р<0,01), відповідно; занижених (<60 сек, вимір № 3) оцінок тривалості “субєктивної хвилини”, що свідчить про емоційну напругу - на 23,31% (р<0,001); випадків підвищення артеріального тиску до рівня межової артеріальної гіпертонії (систолічний/діастолічний АТ від 140/90 до 159/94 мм рт. ст) - на 28,27% (р<0,01); проявів апатії (за результатами інтерпретації вибору помаранчево-червоного кольору в тесті Люшера) - в 3,57 рази (р<0,05), що обумовлює необхідність динамічного спостереження та своєчасної корекції виникаючих розладів у хвори

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ