Формування та становлення фольклористики Волині у ХІХ - поч. ХХ ст. - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАЗахист відбудеться 15 жовтня 2003 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ-17, бульвар Тараса Шевченка, 14. З діяльністю З.Доленги-Ходаковського, А.Метлинського, М.Костомарова, Т.Шевченка та секції Російського географічного товариства вивчення усної народної поетичної творчості набуло наукового спрямування. Фольклорно-етнографічна експедиція Південно-Західного відділу РГТ активізувала вивчення Волині, створила базу для ґрунтовнішого вивчення та узагальнення своєрідності фольклору, розмаїття жанрів й особливостей їх побутування. В умовах зросійщення та полонізації краю вчені С.Петербурга, Москви, Кракова, вивчаючи фольклорно-етнографічні памятки Волині, вводили їх у широкий науковий обіг, сприяли подальшому їх дослідженню. Діячі науки та культури Києва, Житомира, Кременця, зокрема Олена Пчілка, Б.Грінченко, Леся Українка, М.Коробка, В.Камінський, В.Кравченко, Ф.Штейнгель, М.Біляшівський, В.Мошков, фольклорно-етнографічним дослідженнями утверджували український характер духовної та матеріальної культури Волині, побутування різних жанрів фольклору, властивих Волинському регіону і всій Україні, робили вагомий внесок у подальший розвиток фольклористики як науки.У загальній історії фольклористики України вагоме місце займає дослідження Волині у фольклористичних наукових студіях ХІХ-поч. Духовна та матеріальна культура Волині була в колі зацікавлень багатьох дослідників - С.Русова, З.Доленги-Ходаковського, спудеїв Вільнюського університету - вихідців з Волині, а також А.Метлинського, М.Костомарова, Т.Шевченка, Е.Руліковського, О.Кольберга, Т.Стецького, С.Рокоссовської, П.Чубинського, І.Франка, М.Драгоманова, Олени Пчілки, Лесі Українки, В.Камінського, М.Біляшівського, В.Кравченка та ін. В умовах тогочасних ідеологій регіональні особливості затінювалися, як і вивчення самих регіонів. Лише з 90-их років ХХ ст. після утвердження України як суверенної демократичної держави почали зявлятися нові публікації Р.Кирчіва, В.Давидюка, М.Дмитренка, О.Ошуркевича, А.Іваницького, Л.Дунаєвської, Г.Скрипник, О.Таланчук, у яких досліджується той чи інший регіон. Тому це зумовило наше зосередження на окресленій темі, щоб дослідити процес реалістичного пізнання фольклористичної діяльності діячів науки та культури, окремих установ, товариств в аспекті етнокультурної специфіки і загальноукраїнського контексту, зосередження їх уваги на вивченні регіональних особливостей, визначенні детермінованості змін чи консервації фольклорних жанрів внаслідок асиміляційних процесів та міжетнічного спілкування, зумовленого перебуванням Волині у складі різних держав.Відстоюючи комплексний підхід до вивчення народної культури передхристиянської доби, він подав оригінальний приклад наполегливої праці у пізнанні всесловянської культури, найперших фіксацій її памяток на Волині (легенд, переказів, пісень і т. ін.). Навчаючись у Дубровиці, проживаючи свого часу на Волині, він опрацьовував рукописи бібліотеки А.Чарторийського, серед матеріалів якої зберігалися фольклорно-етнографічні джерела. Так, Вадим Пассек (1807-1842), Іван Снєгірьов (1793-1863), Російське географічне товариство (Далі: РГТ) сприяли вивченню духовної і матеріальної культури Волині. Вивченням фольклору Волині займався письменник, фольклорист, етнограф Амвросій Метлинський (1814-1870). Хоча дослідники належали до різних напрямів суспільно-політичної думки, вивчення ними Волині розгорталося через політичні зацікавлення, вони водночас сприяли формуванню джерельної бази для регіоналізації волинського фольклору як невідємної частини загальноукраїнської скарбниці.Проблематика фольклористичного дослідження Волині розглядається на тлі усього процесу від періоду становлення фольклористики як науки у першій половині ХІХ до її розвитку у другій половині того ж століття і до початку ХХ ст. Викладу теми передували виявлення численних відомостей, конкретних історичних, джерело-краєзнавчих фактів, фольклорно-етнографічних фіксацій, публікацій, рукописної спадщини в архівах С.Петербурга, Кракова, Києва, Львова, Вільнюса, Рівного, Житомира, Луцька, Кременця, їх систематизація. Незважаючи на полонізацію, російщення, автохтонне населення Волині зберегло свою духовну і матеріальну культуру, яка викристалізовувалась у самобутніх фольклорних жанрах, традиціях, обрядах. Ця спадщина по-різному вивчалася польськими, російськими та українськими діячами науки і культури, однак викристалізовувався висновок, що Волинь зберегла і донесла до початку ХХ ст. певні жанри та зразки усної поетичної творчості, властиві загальноукраїнській та словянській культурам.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ