Формування та розвиток конкурентного середовища транспортної системи регіону - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНУРобота виконана на кафедрі міжнародної економіки в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Школа Ігор Миколайович, заслужений діяч науки і техніки України Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мікула Надія Анатоліївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділом проблем ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва , м. Захист відбудеться 22.12.2009 р. о 13 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 при ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: 88000, м.Відсутність елементів змагальності у стосунках субєктів ринку несе у собі певні інерційні тенденції, властиві ще командно-адміністративній економічній моделі. Практика та емпіричні наслідки перших років економічних реформ у різних сферах та галузях економіки України засвідчують, що ми, певною мірою, уже пішли цим шляхом - цілі сегменти ринку виявилися невиправдано монополізованими. Для того, щоб зменшити проблематичність економічних та соціальних реформ у країні, забезпечити їх макроефективність і позитивну динаміку, потрібно до числа геополітичних пріоритетів державної економічної політики віднести завдання формування конкурентного ринкового середовища та зміцнення конкурентного потенціалу національної економіки шляхом створення потужних життєздатних регіонів та галузей. Дослідженням проблем конкурентних взаємин учасників ринку займалися: А. По-четверте, такого роду дослідження в Україні, особливо на рівні регіону, мають сенс уже тому, що в нашій державі конкуренція, як фундаментальний інститут ринку лише формується, перебуває у стані перманентного і динамічного розвитку.У розділі 1 «Теоретичні та методологічні засади формування конкурентного середовища регіону в ринкових умовах» обґрунтовано обєктивну необхідність розвитку конкурентного середовища в економіці та аргументовано потребу у такого роду наукових пошуках, досліджено економічний зміст таких предметних дефініцій, як «конкуренція», «конкурентоспроможність», «конкурентний потенціал». Конкурентний потенціал є поняттям змістовно ширшим, ніж конкурентоспроможність, оскільки він, окрім внутрішніх характеристик субєкта ринку (товару, послуги) й технології формування конкурентних переваг, включає також комплекс маркетингових заходів, процедур та способів їхнього виконання, призначених для кращого, довгострокового позиціювання підприємства в середовищі, що зазнає складних різновекторних параметричних змін. Дослідження проблеми «конкуренції і конкурентної спроможності» у методично-оціночному форматі слід проводити із застосуванням такого логічно-алгоритмічного ланцюга оцінки: країна - галузь - регіон - фірма (підприємство) - продукт (послуга). У якості додаткового методичного інструменту оцінки характеру конкурентних взаємин в дисертаційній роботі пропонується, адаптована до особливостей галузі та регіону, методика SWOT-аналізу, визначений набір екзогенних та ендогенних чинників, що підлягають оцінці, та розроблена шкала вагових коефіцієнтів, що дозволяє диференційовано провести таку оцінку з урахуванням сили та інтенсивності впливу кожного, включеного в модель оцінки чинника. Встановлено, що загальний рівень розвитку автомобільного сегменту в національній економіці характеризується наступними домінантами: по-перше, обсяг перевезень пасажирів та пасажирообороту протягом останніх 8 років в Україні залишається загалом стабільно високим, хоча й не «дотягує» до рівня девяностих і особливо вісімдесятих років вже минулого століття; по-друге, частка різних груп транспорту за цей же період також залишається стабільною (для наземного транспорту - стабільно високою (на рівні 99,9% за показником перевезення пасажирів і 97-98% за показником пасажирообороту), для водного та авіаційного - стабільно мізерною); по-третє, у середині домінантної групи транспорту (наземний транспорт) виявляє себе дуже чітка і яскраво виражена тенденція до внутрішньої реструктуризації - частка автомобільного транспорту безперервно зростає як в обсягах перевезення пасажирів (2000 рік - 32,9%; 2001 рік - 35,5%; 2002 рік - 39,8%; 2003 рік - 42,8%; 2004 рік - 46,5%; 2005 рік - 46,8%; 2006 рік - 48,4%; 2007 рік-47,2%), так і в обсягах пасажирообороту (2000 рік - 25,5%; 2001 рік - 27,5%; 2002 рік - 30,5%; 2003 рік - 33,1%; 2004 рік-36,9%; 2005 рік - 38,7%; 2006 рік - 38,8%; 2007 рік - 38,9%); по-четверте, зростання частки автомобільного транспорту відбувається на фоні ретроградної тенденції насамперед тролейбусного сегменту ринку пасажироперевезень - втрати частки в обсягах відправлення (перевезення) пасажирів складають 8,6%, а в обсягах зробленого пасажирообороту відповідно 6,7%.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ