Формування та розвиток гігієни навколишнього середовища в Україні та обґрунтування перспективних напрямків гігієнічної науки на сучасному етапі - Автореферат

Інститут гігієни та медичної екології ім. Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наукРобота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України Сердюк Андрій Михайлович Інститут гігієни та медичной екології ім.О.М.Марзеєва АМН України, директор НАН, академік АМН України, професор Трахтенберг Ісаак Михайлович Інститут медицини праці АМН України, завідувач відділом доктор медичних наук, членкор. Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, директор Інституту гігієни та екології, завідувач кафедри доктор медичних наук, професор Коробчанський Володимир Олексійович Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України (м.Нині профілактика, як концептуальна основа охорони здоровя населення України загалом та гігієни зокрема, не знаходить належного практичного втілення. Гігієна навколишнього середовища як наука пройшла складний процес становлення та розвитку і багато в чому відображала рівень розвитку суспільства, народного господарства, біології та медицини в цілому, що знайшло широке висвітлення в роботах О.М.Марзеєва, К.Ф.Дупленка, О.О.Грандо, В.Я.Когана та інших. Зважаючи на відсутність наукових матеріалів, у яких було б узагальнено основні аспекти діяльності вчених у галузі комунальної гігієни як науки та висвітлено роль Інституту гігієни та медичної екології імені О.М.Марзеєва як базового наукового закладу, наукові розробки якого сприяли вдосконаленню досліджень у галузі гігієни навколишнього середовища та медичної екології в країні, ми вдалися до проведення наукового аналізу цієї важливої проблеми. Вивчити закономірності формування та розвитку основних наукових напрямків у галузі гігієни планування населених місць, житлових та громадських будівель, атмосферного повітря, води і санітарної охорони водойм, ґрунту та санітарної очистки населених місць, фізичних та хімічних факторів навколишнього середовища. Автор особисто визначив мету та завдання дослідження, розробив його програму, визначив методи дослідження, провів теоретичне узагальнення та систематизацію наукових напрямків у галузі гігієни навколишнього середовища, розробив підходи до їх перспективного прогнозування, здійснив соціологічне дослідження з експертної оцінки місця та ролі наукових досліджень у становленні комунальної гігієни як науки, здійснив історико-гігієнічний аналіз науково-дослідних робіт з проблем гігієни навколишнього середовища.Важливим джерелом інформації при виконанні даної роботи стали праці з історії України, які охоплюють період дослідження, література з історії та методології медицини, гігієни та санітарії, а також з питань наукознавства. На основі результатів аналізу зроблено висновки про рівень, значимість та ступінь розвитку основних напрямків й методів дослідження в комунальній гігієні, а також про очікувані терміни реалізації досягнень у галузі охорони навколишнього середовища й здоровя населення. Для вирішення цього завдання ми спочатку визначили напрямки, за якими розвивалась гігієна як наука в Україні в минулому, а також відокремлювали основні аспекти стратегії взаємодії фахівців-гігієністів з іншими організаціями. Було відзначено, що на різних етапах соціально-економічного розвитку України напрямки наукових досліджень у галузі комунальної гігієни були різними, проте, основна увага науковців завжди була спрямована на вивчення проблем гігієни атмосферного повітря, води, ґрунту, фізичних факторів навколишнього середовища, здоровя населення. Після цього за методом анкетного опитування фахівців у галузі гігієни та медичної екології було зроблено спробу визначити можливі пріоритети розвитку гігієни в майбутньому.Комплексний аналіз наукових досліджень з гігієни за 70 років в аспекті визначення їх відповідності потребам суспільства і часу, ефективності впровадження в практику профілактичної медицини дозволив теоретично обґрунтувати основні принципи і спрямованість формування перспективних наукових напрямків у галузі гігієни навколишнього середовища в Україні. Розвиток наукових досліджень у галузі гігієни навколишнього середовища в Україні нерозривно повязаний зі створенням в 1931 році Українського інституту комунальної гігієни, який перетворився в центр формування висококваліфікованих наукових кадрів у галузі комунальної гігієни, що при тісному звязку з різними організаціями та відомствами країни, дозволяло вирішувати в Україні невідкладні завдання з благоустрою населених місць, охорони водойм, повітря, ґрунту від забруднення їх хімічними, фізичними та біологічними речовинами. Впровадження в народне господарство країни в 1951-1960рр. принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, введенням в дію значних промислових обєктів (Каховська, Кременчуцька ГРЕС та ін.

2. Основний зміст роботи