Формування та розвиток агропродовольчого комплексу західноукраїнського регіону (суспільно-географічний аналіз) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наукУ стратегії соціально-економічного розвитку України важливу роль відіграє агропродовольчий комплекс (АПРК), який складається з системи виробництв у сільському господарстві та харчовій промисловості, які доповнюються сегментом із випуску засобів виробництва та розгалуженою інфраструктурою і забезпечує безпосереднє продукування аграрної продукції - як продовольства та її переробки й реалізації з метою харчового споживання. Процеси перебудови агропродовольчого комплексу регіону, його географії в умовах ринкової економіки проступають у спеціалізації окремих частин території, напрямах і проблемах їхнього дальшого розвитку. Рейтинг територіальних одиниць дозволив виявити перспективи й основні напрями удосконалення функціонально-територіальної структури агропродовольчого комплексу Західноукраїнського регіону. Реалізація мети зумовила постановку та виконання таких завдань: - поглибити науково-методичні засади дослідження територіальної організації агропродовольчого комплексу та розкрити особливості сучасних інтеграційних процесів у межах комплексу; дослідити регіональні особливості сучасної галузево-територіальної структури агровиробництва в різних організаційно-правових формах господарювання; формування розвиток агропродовольчий комплексУ першому розділі роботи «Науково-методичні засади дослідження територіальної організації агропродовольчого комплексу» розглянено теоретико-методологічні аспекти дослідження агропродовольчого комплексу на регіональному рівні, виходячи з умов його функціонування притаманних для перехідної та ринкової моделі аграрної економіки. Аналіз комплексу як складної соціально-економічної системи безпосередньо базується на розгляді цих видів структур, що найповніше характеризують якісні сторони, характер розміщення та взаємодії елементів комплексу як системи. Для агропродовольчих комплексів характерними будуть відповідні форми територіальної структури, складність яких залежатиме від рівня територіальної концентрації галузей первинної та вторинної сфер, характеру звязків, ступенів їхнього розвитку, економіко-географічного положення таксономічних одиниць і масштабів виробництва. З розвитком ринкових умов у аграрному секторі найбільш видозмінюється у структурно-організаційному аспекті вертикальна інтеграція, яка за сучасних умов передбачає насамперед здійснення контрольних функцій однією фірмою чи корпорацією, компанією (інтегратором) над двома або ж декількома стадіями виробництва та збуту продукції, і зазвичай, проявляється у вигляді двох форм: виробничої та корпоративної інтеграції (інтеграції власності). У другому розділі дисертації «Географічні особливості розвитку різноукладності в агропродовольчому комплексі» проаналізовано соціально-географічні аспекти становлення різноукладності за умов аграрної реформи, досліджено особливості становлення та розвитку приватних аграрних селянських господарств, розвитку приватно-фермерського та корпораційного сільських укладів.