Формування та функціонування термінів у професійному мовленні філологів - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХЕРСОНЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСІТЕТСучасне мовне життя соціуму пов?язане насамперед із появою значної кількості нової лексики, якою вербалізовано динамічний позамовний світ. За цих умовах “термінологічний потік”, який часто виходить за береги вузькопрофесійного спілкування, який ставить перед фахівцями скдадну проблему впорядкування термінологічних підсистем різних галузей знань. Актуальність дослідження зумовлюється тим, що сучасний період розвитку суспільства в нашій державі відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти, що дає змогу формувати духовно багате й професійно підготовлене покоління. Реформа вищої школи, її цілеспрямованість на гуманізацію та гуманітаризацію освіти дає можливість сформувати соціальне замовлення суспільства щодо надання мовної свідомості студентам - майбутнім фахівцям філології, оскільки уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а й у безпосередніх ділових контактах із колегами. Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається з системи загальних і професійних знань, тобто опанування фахівцем «наукового дискурсу професії», або професійного мовлення - галузевої фразеології та термінології, що допоможе при навчанні у ВНЗ, а також у подальшій професійній діяльності.Слова «термін, термінологія» походять від імені латинського божества меж і кордонів - Термінуса [4]. Лінгвістичний аспект аналізу термінології висуває низку актуальних питань, що у сумі можуть дати досить повну загальну лексикологічну, граматичну, словотворчу характеристику[22]. Центральне місце у цій дидактичній системі посідають поняття, кожне з яких певним чином номіноване, тобто позначене терміном. Завдання вчителя - навчити учнів співвідносити зміст виучуваного поняття із терміном, показати, що термінологічні одиниці поєднуються у струнку систему, вступають у синонімічні (флексія - закінчення), омонімічні (прямий відмінок, прямий додаток), антонімічні (сполучникове речення - безсполучникове речення), паронімічні (односкладове слово і односкладне речення) відношення. Термін (включаючи науково-технічні терміни та терміни організаційно-розпорядчої документації) - це одиниця будь-якого конкретного природного або штучного мови (слово, словосполучення , абревіатура, символ , поєднання слова і букв-символів, сполучення слова і цифр-символів), що володіє в результаті стихійно сформованій чи особливої ??свідомої колективної домовленості спеціальним термінологічним значенням, яке може бути виражено або у словесній формі, або в тому чи іншому формалізованому вигляді і досить точно і повно відображає основні, суттєві на даному рівні розвитку науки і техніки ознаки відповідного поняття .Наприклад, термін «valve» в машинознавства позначає «клапан», в радіотехніці «електронна лампа», в гідравліці «затвор»; термін «power» у фізиці означає «потужність», «енергія», у математиці - «ступінь», в оптиці - «сила збільшення лінзи». Тому основне питання специфіки терміна може бути сформульоване так: що таке термін - властивість лексичної одиниці (особливий вид слова) чи особлива функція лексичної одиниці? Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він парадигматично є членом системи термінів, а в мові виступає в спеціальному професійному контексті: тільки в цих умовах він може володіти властивостями однозначності та точності. 127] про те, що питання потрібно ставити інакше: термін не перестає бути терміном, якщо його та позначений ним обєкт знають або упізнають (а термін ще й уживають) за межами якогось вузького кола спеціалістів. Ця опозиція не правомірна з двох причин: 1) термін може бути складним і тому уже формально не співвідноситься зі словом; 2) простий (не складний) термін не може бути протиставлений слову, бо він сам є словом.Застосування способу вторинної номінації - використання наявної в мові назви для позначення наукового поняття - поповнює термінологію кількісно (функції термінів починають виконувати слова, які раніше не були термінами) та якісно (звужується або розширюється семантика й змінюється обсяг понять).

Зміст

Вступ

1. Властивості термінів

1.1 Основні ознаки термінів та актуальність їх використання

1.2 Функції термінів

2. Шляхи формування термінів

2.1 Походження термінів

2.2 Семантичне термінотворення

Висновки

Список використаних джерел

Додатки