Формування структури підготовленості важкоатлетів високої кваліфікації в процесі довгострокової адаптації до фізичних навантажень - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуДосягнення високих спортивних результатів у важкій атлетиці вимагає пізнання закономірностей, що зумовлюють збільшення функціональних резервів, удосконалення способів підвищення спеціальної працездатності, ефективного виконання рухів, критеріїв і методів оцінки структури підготовленості спортсменів. Розвязати кожне з названих питань можливо лише у взаємозвязку з іншими, розкриваючи особливості формування багатокомпонентної структури підготовленості важкоатлетів. Неухильний ріст спортивних результатів і гостра конкуренція на міжнародній спортивній арені зумовлюють необхідність пошуку додаткових резервів підвищення рівня розвитку провідних рухових якостей, технічної майстерності важкоатлетів, якості управління спеціалізованими рухами. Серед цих резервів дуже важливими є швидкісно-силові можливості, закономірності регулювання рухів, окремих їхніх фаз, міжмязові взаємозвязки, що характеризують внутрішню структуру складнокоординаційних дій, котрі змінюються залежно від рівня підготовленості, маси тіла і майстерності спортсменів, періоду підготовки і т.д. У дослідженнях відсутня комплексність і системність щодо питань вивчення співвідношення і взаємозвязків компонентів структури підготовленості, що забезпечують багатоваріантність і взаємозамінність способів досягнення стабільно високого результату (П.К.У першому розділі «Структура підготовленості важкоатлетів і управління рухами різної координаційної структури» на основі аналізу 245 літературних джерел розглянуто проблему формування структури підготовленості важкоатлетів. Відмічено, що недостатньо висвітленими сторонами проблеми є співвідношення і взаємозвязки провідних показників структури підготовленості важкоатлетів, її фізичних і функціональних компонентів; можливості функціонального забезпечення спеціалізованих рухів; закономірності рухового регулювання швидкісно-силових вправ за різних станів під час мязової діяльності важкоатлетів залежно від кваліфікації, вагової категорії, віку і т.д. Показано, що розкриття закономірностей, які лежать в основі формування структури підготовленості важкоатлетів, відкриває нові шляхи у розробці засобів і методів цілеспрямованого розвитку спеціалізованих рухів, розширення функціональних резервів спортсменів, у тому числі й системи управління рухами в процесі адаптації до напруженої мязової діяльності. Дослідження проводилися у три етапи на базі кафедри біології людини НУФВСУ і лабораторії діагностики функціонального стану спортсменів ДНДІФКС протягом 1998-2003 рр. На першому етапі (1998-1999 рр.) - вивчався стан проблеми за даними літератури, опановувалися методи інструментальних досліджень, на другому (1999-2001 рр.) - було проведено педагогічний експеримент, вивчалася структура підготовленості важкоатлетів, закономірності функціонального забезпечення і управління рухами різного ступеня складності, на третьому (2001-2003 рр.) - здійснено аналіз та узагальнення експериментального матеріалу, розроблено прогностичні та оцінювальні математичні моделі структури підготовленості важкоатлетів, практичні рекомендації. Використання кореляційного і регресійного аналізу дозволило виявити, що найбільш інформативними показниками структури підготовленості є: Fmax, J, F2max, їхні значення на 1 кг маси тіла спортсмена, зросто-масовий індекс, амплітуда і частота тремору рук, електрична активність чотириголового та литкового мязів нижніх кінцівок.Удосконалення структури підготовленості важкоатлетів у процесі довгострокової адаптації до напруженої мязової діяльності спрямоване на підвищення ролі фактора спеціальної підготовленості спортсменів, для якого характерне збільшення ролі абсолютних і відносних значень швидкісно-силових показників у детермінації спортивного результату (F1max, F2max, тбезопорного підсіду, J), «звуження» факторів, що визначають спортивний результат, у бік домінування специфічних показників. Найбільш інформативними показниками структури підготовленості важкоатлетів, від яких більшою мірою залежить результат у змагальних вправах, є: максимальна величина реакції опори під час вистрибування (Fmax), показник вибухової сили мязів (J), максимальна величина реакції опори у фазі тяги у ривку (F1max), їхні значення на 1 кг маси тіла, зросто-масовий індекс, амплітуда і частота тремору після навантажувального тестування, електрична активність чотириголового і литкового мязів нижніх кінцівок. Результат у сумі двоборства у важкоатлетів значною мірою детермінований функціональним станом нервово-мязової системи, що визначається за параметрами фізіологічного тремору, електричної активності і вибухових скорочувальних властивостей мязів нижніх кінцівок.

Основний зміст роботи