Формування соціальної активності незрячих учнів молодшого шкільного віку засобами рольової гри - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРоботу виконано в Інституті спеціальної педагогіки НАПН України. Захист відбудеться “19” квітня 2011 р о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України за адресою: 04060, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України (04060, м.Саме в молодшому шкільному віці у дітей, які втратили зір у ранньому дитинстві і не завжди були охоплені дошкільним навчанням, формуються основи соціальної компетентності, закладається підґрунтя для їхньої успішної соціалізації у суспільстві зрячих. Феоктистова та ін.), однак у проблемі розвитку соціальної активності у незрячих молодших школярів відкритими залишаються питання, що повязані з розробкою змісту, методики та засобів її формування. Проблема формування соціальної активності у психолого-педагогічних і соціологічних дослідженнях розглядається в контексті проблеми становлення спілкування як міжсубєктної взаємодії в різних аспектах її вивчення. Визначити та теоретично обґрунтувати особливості соціальної активності незрячих учнів молодшого шкільного віку і розробити методику її формування. емпіричних: аналіз документації спеціальних навчальних закладів для сліпих дітей України з метою зясування практики формування соціальної активності незрячих молодших школярів в умовах спеціальної школи-інтернату; анкетування адміністрації, вчителів і вихователів шкіл на етапі констатувального дослідження з метою встановлення рівня їхньої обізнаності із сутністю поняття “соціальна активність”, усвідомлення необхідності її формування в учнів молодшого шкільного віку та володіння відповідним арсеналом корекційно-розвивальних методик; психолого-педагогічний експеримент з констатувальною, формувальною і контрольною частинами, який охоплював педагогічне спостереження за дітьми, інтервю і тестування учнів для встановлення рівня їхньої соціальної активності, педагогічний експеримент для практичної апробації методики формування соціальної активності незрячих молодших школярів засобами рольової гри та перевірки її ефективності;У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; подано звязок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, обєкт і предмет дослідження, охарактеризовано методологічні засади; розкрито наукову новизну, практичну значущість результатів дослідження, визначено комплекс методів дослідження; наведено дані про надійність і вірогідність дослідження, сфери апробації його результатів та впровадження їх у практику. У першому розділі - “Теоретичні аспекти формування соціальної активності незрячих школярів” - проаналізовано теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування соціальної активності підростаючого покоління. Здійснено аналіз існуючих теорій особистості, розглянуто концепції соціального розвитку особистості, уточнено поняття “соціальної активності” стосовно становлення особистості дітей молодшого шкільного віку з порушенням зору, визначено її сфери та показники, описано сучасні підходи в розвинених державах до формування соціальної активності у незрячих молодших школярів, доведено стимулюючу функцію рольових ігор як засобу формування соціальної активності учнів із вадами зору молодшого шкільного віку. Саме соціальна активність є тією особистісною рисою, що відображає цілісне, стале, активне ставлення індивіда до суспільства, проблем його розвитку, визначає якісні особливості свідомості, діяльності і становлення особистості. Узагальнивши існуючі визначення поняття “соціальна активність” і зосередившись на його психолого-педагогічній сутності, ми розглядаємо соціальну активність як стійку якість особистості, що виявляється в суспільно значущій діяльності, має складну структуру та охоплює потреби, мотиви, зацікавлення, установки тощо.Аналіз та узагальнення даних вітчизняної та зарубіжної загальної й спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми формування соціальної активності у дітей молодшого шкільного віку дав змогу трактувати соціальну активність як внутрішньоособистісне утворення, що формується під впливом психофізичних і соціальних детермінант, та виділити три основні сфери соціальної активності (перцептивну, інтерактивну, комунікативну) як основні обєкти корекційного впливу. У тотально і парціально сліпих молодших школярів значно ускладнені процеси соціальної перцепції (більшість дітей має неадекватно завищену самооцінку, погано розвинену довільну увагу, низьку диференціацію памяті); спостерігається низька сформованість навичок соціальної інтеракції (недорозвиненість емоційно-вольової сфери, дисбаланс між природною комунікабельністю та рівнем інтерактивних умінь. деструктивні прояви соціальної активності: тривожність.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ