Формування словотвірної структури іменників зі значенням опредметненої дії в новій українській мові ( XVІІ – п. XXІ ст.ст.) - Автореферат

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Формування словотвірної структури іменників зі значенням опредметненої дії в новій українській мові (XVII - П. Білоусенко Петро Іванович, професор кафедри української мови Запорізького національного університетуУ сфері наукових досліджень перебували питання історії формування девербативних субстантивів (Л.Булатова, Є.Георгієва, Л.Гумецька, І.Ковалик, Г.Кржижкова, А.Кримський, А.Лагутіна А.Майборода, Н.Романова), вивчено окремі типи цих похідних (А.Вовк, М.Наконечний, Г.Ращинська, В.Токар, Л.Третевич), їх семантичну та морфологічну валентність (М.Кравченко), стилістичні функції (Л.Дідківська, Л.Родніна). Дослідження словотвірної структури віддієслівних іменників сучасної української літературної мови як мікросистеми взаємозалежних елементів, яка склалася у процесі еволюції мови, має значний теоретико-пізнавальний і практичний інтерес. Дериваційний аспект вивчення віддієслівних похідних дав підстави для вибудови концепції словотвірної категорії опредметненої дії (І.Вихованець, К.Городенська), або категорії опредметнених значень дієслівних предикатів (В.Олексенко), яка, на думку дослідників, за своєю природою і механізмом творення належить до словотвірних категорій особливого типу (В.Олексенко). Однак згадана категорія не стала ще предметом спеціального системного аналізу в діахронічному аспекті, хоча й потребує глибокого й обєктивного розгляду як органічний складник підсистеми іменникової деривації та загальної системи українського словотвору, що в цілому й зумовлює актуальність такого дослідження. виявити фонд девербативних іменників з опредметненим значенням дії, процесу, стану в різні періоди нової української мови;Категорію опредметненої дії, процесу, стану формують іменники на позначення інтелектуальної, комунікативної діяльності людини; процесів, повязаних зі сферою її трудової та професійної діяльності; волевиявлення; морально-етичних понять і відносин; стану, почуттів; переміщення, пересування; виробничих та технологічних процесів; звукових процесів; психічних та фізіологічних процесів; дій субєктів живої й неживої природи; обрядів, звичаїв, традицій; дій, що належать до різних галузевих сфер. Відповідний суфікс виявляє полісемантичну орієнтацію, беручи участь у творенні субстантивів, що формують 12 лексико-словотвірних груп (ЛСГ), найбільш представницькими з яких є такі ЛСГ: іменники на позначення виробничих та технологічних процесів (бронзування - УМІСП* 64, дамаскування - Саб 48, чинбування - Шел 28); процесів, повязаних зі сферою професійної та трудової діяльності людини (чабанування - Ж 1059, бурлакування - УМІСП 70, бондарювання - Гр І 86, ковалювання - К ІІ 348); назви звукових процесів (бринькання - Лев 6, мукання - УМІСП 453, ричання - 902, бумкання - СУМ І 255) та іменники на позначення переміщення, пересування (чвалання - Писк 21, стрибання - Лев 133, рушання - Гр IV 90, вирушання - К І 185) та ін. ЛСГ назви звукових процесів, процесів, повязаних із професійною, інтелектуальною діяльністю людини, назви рис характеру, особливостей поведінки людини, а також іменники на позначення виробничих та технологічних процесів виникли власне на ґрунті нової української мови, переважно в другій половині ХІХ століття. Склад інших 9 ЛСГ в основному сформувався за рахунок ресурсів нової української мови: іменники на позначення комунікативної діяльності (верзіння - Гр І 136, говоріння - 296, лепетіння - ІІ 355), похідні зі значенням переміщення, пересування (ходіння - Гр IV 407, завозіння - Саб 119, носіння - СУМ V 446), назви психічного стану (оздоровління - Гр ІІІ 44, полегшіння - 282, потрясіння - К IV 270), процесів, повязаних з інтелектуальною діяльністю (лічіння - Гр ІІ 372, мисління - IV 453) тощо. Спадна динаміка характеризує процес творення розгляданих девербативів зі значенням руху (формування відповідної ЛСГ у цілому завершилося в другій половині XX ст.); іменників на позначення вчинків людини (більшість цих похідних належить до фонду давньої руськоукраїнської мови); іменників на позначення стосунків між людьми (рівень продуктивності їх творення помітно зменшується у другій половині XX ст., а частина з них переходить до інертного фонду лексики); іменників зі значенням стану (спад їхньої продуктивності триває протягом XX ст.); іменники на позначення інтелектуальної діяльності, які у другій половині XX ст. продовжують активно вживатися, проте інновативними утвореннями не поповнюються.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ