Формування системних знань про живу природу в учнів основної школи - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукУдосконалення системи національної освіти передбачає вирішення низки педагогічних завдань, до числа яких належить формування системних знань учнів. Ця проблема набула в наш час особливої актуальності у звязку з радикальною зміною методологічних парадигм вивчення природничих наук у загальноосвітніх навчальних закладах, підвищенням їх світоглядного спрямування, ролі у розвитку системного мислення учнів, формуванні наукової картини світу, виховання екологічної культури, біосферної етики. Однак формування в учнів «знань про знання», тобто про певні види знань (факти, поняття, закони, теорії), не отримала належного опрацювання в працях українських учених. Предмет дослідження становлять дидактичні умови, зміст, етапи та засоби формування системних знань про живу природу в учнів основної школи. В дослідження ми виходили із припущення, що взаємоузгоджене вивчення предметних і методологічних знань із залученням школярів до рефлексивної діяльності, сприятиме підвищенню рівня сформованості в учнів основної школи системних знань про живу природу.У першому розділі «Формування системних знань школярів про живу природу як дидактична проблема» здійснено аналіз сутності проблеми, її генезису у вітчизняній і зарубіжній теорії, стану педагогічної практики; зясовано сутність структурних рівнів системних знань учнів про живу природу, а також конкретизовано показники, критерії та рівні їх сформованості; виявлено сукупність дидактичних умов, що сприяють формуванню відповідної якості повноцінно засвоєних знань школярів. Це положення покладено нами в основу виділення структурних рівнів системних знань учнів про живу природу, зумовлених особливостями змісту навчального матеріалу основної школи, При цьому системними знаннями про живу природу вважаємо такі, які на заключному етапі вивчення реально існуючого природного обєкта структуровані відповідно до логіки системного пізнання світу, тобто, відображають обєкт таким, яким він є в дійсності з усіма відомими на даному етапі розвитку науки його взаємозвязками. При визначенні критеріїв рівнів сформованості в учнів системних знань ми базувались на таких положеннях: системні знання - це знання приведені у певну систему; знання про конкретні цілісні обєкти живої природи повинні бути структуровані в свідомості учня відповідно до логіки системного пізнання світу; знання про факти і поняття, які відображають лише певний компонент знань про обєкти, повинні відповідати структурно-логічним схемам їх опису. Зважаючи на різний ступінь прояву певних показників та їх взаємозалежності, ми виділити чотири рівні сформованості системних знань учнів основної школи про обєкти живої природи (низький, середній, достатній, високий) та такі їх критерії: 1 рівень - низький: названі не всі суттєві характеристики обєкта, процесу, явища чи поняття; дана характеристика не відповідає структурі системного пізнання та перетворення світу (ССППС) чи структурно-логічній схемі опису певного виду знань (СЛС); учень не усвідомлює сутність та послідовність дій при систематизації та узагальненні інформації. На основі аналізу теорії та практики досліджуваної проблеми окреслено комплекс дидактичних умов, під якими ми розуміємо положення, що обумовлюють організацію та визначають суть процесу формування системних знань школярів про живу природу: цілеспрямовану діяльність із формування системних знань про живу природу доцільно здійснювати шляхом взаємоузгодженого вивчення програмового матеріалу та спеціально підібраного комплексу методологічних знань; процес узагальнення та систематизації знань про живу природу необхідно реалізовувати поетапно на основі застосування структурно-логічних схем опису видів знань (фактів, понять) і структури системного пізнання та перетворення світу (систем живої природи різного рівня ієрархії) із залученням учнів до рефлексивної діяльності.Результати дослідження дають підстави стверджувати, що проблема формування системних знань про живу природу отримала належне опрацювання на рівнях проектованого змісту шкільної освіти. Системно засвоєні знання про факти і поняття, які відображають лише певний компонент знань про відповідні обєкти, відповідають структурно-логічним схемам опису даних видів знань. Проектування взаємоузгодженого вивчення методологічних знань та програмового матеріалу, процесуальних етапів систематизації і узагальнення знань про обєкти живої природи доцільно здійснювати на основі структурних рівнів системних знань учнів про живу природу. Розкриття сутнісних характеристик методологічних знань (знань про знання) як виду знань і способу діяльності доцільно здійснювати у тісному взаємозвязку з вивчення програмового матеріалу про обєкти живої природи.

Основний зміст дисертації