Формування системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин в Україні - Автореферат

У цьому контексті державою мають бути визначені обґрунтовані підходи та принципи щодо формування ефективної системи управління державною власністю. дослідити засади податкової політики та механізмів розподілу доходів державою у регулюванні відносин власності; Безсумнівно, державна власність сприяє проведенню державою дієвої соціальної політики, хоча це можливо і в умовах приватної власності через систему прогресивного оподаткування і перерозподілу прибутків, з метою зменшення диференціації в прибутках і багатстві. У цілому, коли мова йде про державну власність у комерційному секторі, наприклад, акціонерному товаристві, де всі акції або контрольний пакет належить державі, то воно може функціонувати не менш успішно, ніж приватне або спільно-приватне підприємство. При цьому у кінцевому рахунку держава виконує регулюючу функцію, тобто відносини власності регулюються не тільки за допомогою свідомого менеджменту на рівні фірм, товариств, корпорацій, домашніх господарств та стихійно ринковим механізмом, але і свідомо державою.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин в Україні, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо реалізації державної політики розвитку відносин власності в Україні. Водночас деякі дослідники вважають, що по відношенню до господарчої діяльності держави таке поняття, як "підприємництво", неприйнятне, тобто держава до підприємництва не має відношення. Для визначення шляхів підвищення ефективності управління державною власністю краще спиратися на теорію ніш, яка визнає різноманіття форм власності й можливість знаходження кожною з них свого раціонального місця, а також на ідеї про розщеплення відносин власності й представлення їх у вигляді цілої групи відносин. Виходячи з того, що в сучасних моделях економіки ринкового типу склався не двофакторний, а трифакторний механізм регулювання: управління на рівні певної організаційно-правової форми господарства і їх обєднання (внутрішньогосподарській і корпоративний менеджмент); ринок; державне регулювання, - то науково доведені цілі регулювання відносин власності державою. Виділено наступні головні принципи оподаткування: стабільність податкової системи (стабільність податкової політики повинна поєднуватися з її раціональністю, і тоді цей принцип відноситься до позитивних ознак в оподаткуванні); помірність в оподаткуванні (пошук оптимуму щодо ставок податків); використання податків як ефективного інструменту макроекономічного регулювання економіки (для цього використовується диференціація податкових ставок, їх зниження і навіть тимчасове звільнення від податків); ефективність податкової політики (ефективне поєднання різних видів податків, створення такої їх комбінації, яка створювала б єдину систему); справедливість (така податкова система, коли платники податків за однакових умов сплачують приблизно однаковий розмір податків (горизонтальна рівність), або податковий прес повинен збільшуватися при зростанні бази податків окремої особи (вертикальна рівність)); простота (необхідна для досягнення справедливості й ефективності); визначення раціональної бази (обєкта) для збору податків (на практиці для цього застосовуються різні показники: прибуток; додана вартість; продажна ціна товару; нерухоме майно; земля тощо).