Формування системи соціально-економічного розвитку сільських територій - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник-доктор економічних наук, професор, академік НААН України, заслужений діяч науки та техніки України Терещенко Віктор Кирилович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри аграрної соціології та розвитку села Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник, членкор НАН України Бородіна Олена Миколаївна, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень кандидат економічних наук, доцент Кафлевська Світлана Геннадіївна, Вінницький національний аграрний університет, завідувач кафедри організації агробізнесу Захист відбудеться «31» травня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м.Відтік населення із села став закономірним процесом: посилилась як внутрішня, так і зовнішня міграція, підвищилась смертність та скоротилась тривалість життя, що обумовило зменшення чисельності сільського населення в Україні протягом 1990-2008 рр. на 2,2 млн осіб, або на 13,3 % та скорочення сільської поселенської мережі на 341 населений пункт. Вирішення вищезазначених проблем має стати одним з пріоритетних напрямів державної політики України, яка повинна передбачати формування ефективної системи соціально-економічного розвитку сільських територій: мобілізацію трудових, фінансових, матеріальних та організаційних ресурсів, посилення соціального захисту населення, відновлення соціальної інфраструктури, розвиток підприємництва, збереження екологічної стабільності. Значний внесок у дослідження соціально-економічного розвитку сільських територій зробили такі вчені: О.А. У працях цих дослідників досить ґрунтовно висвітлені основні проблеми розвитку сільських територій, проте недостатньо приділено увагу питанням формування цілісної системи соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад та не повною мірою досліджено ступінь впливу держави на даний процес. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: абстрактно-логічний (при визначенні мети, завдань, формулюванні висновків, дослідженні вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, нормативно-правових актів, формуванні системи соціально-економічного розвитку сільських територій); порівняльного аналізу (при здійсненні аналізу багаторічних даних соціально-економічних процесів, тенденцій, явищ); табличний і графічний (при відображені аналітичної та статистичної інформації, наочному зображенні схем взаємозвязку і розвитку окремих дій); аналітичний (при аналізі фінансово-економічного стану підприємств); статистичних групувань (при групуванні сільських територій за кількістю та щільністю наявного населення); кореляційно-регресійного аналізу (при оцінці екологічного стану сільських територій); експертний (при опитуванні голів сільських, селищних рад); соціологічний (при характеристиці респондентів, розрахунку стандартних відхилень); економіко-математичного моделювання (при розрахунку коефіцієнта асиметрії регіону, коефіцієнта Джині в розподілі середньомісячного доходу в сільських і міських районах); екстраполяційний (при економічному прогнозуванні та розробці заходів щодо забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій на перспективу).У першому розділі “Теоретико-методологічні основи системи соціально-економічного розвитку сільських територій” розкрито сутність соціально-економічного розвитку сільських територій, сформовано їх систему та визначено особливості методології дослідження. Проведене дослідження дозволило встановити, що на макро-і мікрорівнях необхідне поглиблення взаємоузгодженого співробітництва між сільськими та міськими соціально-економічними системами та інтеграції їх розвитку. Сільська економіка, як виробнича сфера (аграрні підприємства, несільськогосподарські види діяльності, підсобні господарства тощо), так і виробнича інфраструктура, насамперед базуються на використанні місцевих ресурсів, але для її ефективного функціонування необхідним є звязок з міським ядром національного господарства, що сприятиме кращому забезпеченню населення країни продовольчими товарами, промисловою сировиною, більш повному використанню рекреаційного потенціалу села, налагодження системи збуту сільськогосподарської продукції, поліпшенню доступу селян до консультаційних, інноваційних й інших видів діяльності.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ