Формування системи охорони культурних цінностей в Україні (ХІХ -поч. ХХ ст.) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ В УКРАЇНІ (ХІХ - поч.Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Кравченко Володимир Васильович, Харківський національний університет ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Білоцерківський Василь Якович, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, професор кафедри історії України. кандидат історичних наук, доцент Куделко Сергій Михайлович, Харківський національний університет ім. Захист відбудеться "26" січня 2005 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.Цим цінностям належить особлива роль у відновленні історичної памяті народу, відродженні і розвитку національної культури. ХХ ст. в Україні сприятиме, з одного боку, формуванню національної свідомості, а з другого-творчому використанню досвіду минулого в памяткоохоронній сфері. Обраний напрямок дослідження повязаний з підготовкою праць історико-культурного та теоретико-методологічного характеру, над розробкою яких працюють кафедра історії України та музеєзнавства Харківської державної академії культури та кафедра українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. до 1919 р. виключно: тобто від створення в Україні перших громадських памяткоохоронних осередків до того часу, коли фактично було припинено діяльність відділу охорони памяток при Міністерстві народної освіти УНР-першої державної структури з охорони культурних надбань в Україні. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення, наукове осмислення та реконструкція фактів і закономірностей процесу зародження, становлення і розвитку охорони культурних цінностей на території України в ХІХ-поч.ХХ ст., визначення основних особливостей цього процесу, розгляд концепцій та програм, напрямів i перспектив розвитку памяткоохоронних структур; аналіз ініційованих владою, громадськими обєднаннями, музеями реформ памяткоохоронної галузі, дослідження ролі культурних цінностей у відродженні національно-історичної памяті України.З ХІХ ст. і до 1919 р., тобто в хронологічних межах дисертації, історіографія з питань охорони культурних цінностей має ряд особливостей: дослідження відбуваються синхронно з самим процесом зародження і становлення памяткоохоронної системи в Україні, авторами праць були його безпосередні учасники, роботи яких мали в переважній більшості просвітницько-пропагандиський характер. Активний учасник товариства Нестора-літописця В.Іконников узагальнив науковий досвід зі збирання, вивчення, охорони памяток історії та культури в ХІХ ст. науковими товариствами, громадськими тимчасовими комітетами та комісіями, церковно-археологічними комітетами, учбовими закладами, губернськими вченими архівними комісіями, губернськими статистичними комітетами, музеями, приватними колекціонерами . У невеликій за обсягом брошурі автор зробив глибокий аналіз стану охорони памяток в Україні за царату, дав оцінку ролі музеїв та окремих колекціонерів у збереженні національної культурної спадщини. Підготовлені Інститутом історії України НАН України та Всеукраїнською спілкою краєзнавців книги "Репресоване краєзнавство" і "Реабілітовані історією" помітно посприяли відродженню українського памяткознавства. Історіографічний огляд, повязаний з проблемою становлення системи охорони культурних цінностей в період формування в Україні громадських, державних памяткоохоронних інституцій, доводить належний рівень уваги до неї з боку вчених i водночас залежність рівня обєктивності авторів від загального історичного контексту (часу, в який написано те чи інше дослідження), що то звужував, то розширював можливості авторів щодо правдивої реконструкції процесу становлення системи охорони памяток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ