Формування системи національного законодавства: деякі питання теорії і практики - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьРобота виконана на кафедрі теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Ткаченко Володимир Данилович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри теорії держави і права. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Про наявність системи національного законодавства можна стверджувати лише за умови її створення як такої, що відповідає конституційному ладу держави, історичним і культурним традиціям народу, слугує захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави. Це важливо для зясування, насамперед, таких питань: якою повинна бути система законодавства України та як має відбуватися її формування під впливом численних і різних за природою факторів, враховуючи рух на „роздержавлення права”, закріплення у законах регулювання публічно-правових і приватно-правових відносин. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-практичних питань формування системи національного законодавства в контексті розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави - процесу, на який впливають численні й різні за природою фактори. У процесі дослідження порушених у дисертації питань у всіх її розділах застосовано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, діалектичний (співвідношення форми і змісту права, звязку та взаємодії права з економікою, політикою, іншими факторами), системний (розгляд законодавства як системи з притаманними їй властивостями), структурно-функціональний (зясування засад формування системи законодавства, визначення його функцій як цілого, так і окремих складових), моделювання (визначення можливих форм кодифікації парламентського і муніципального права, економічного та соціального законодавства і т.і.). Аналізуючи законодавство як основну форму національного права, а також питання щодо створення системи законодавства, правонаступництва України в сфері законодавчого регулювання суспільних відносин у перехідний період, сучасних тенденцій розвитку законодавства на засадах нової Конституції України, в яких закріплено нові правові принципи і механізми регулювання, міжнародно-правові стандарти тощо, використано історико-правовий, логічний, соціологічний, порівняльно-правовий методи, а також формально-догматичний як один із традиційних у правознавстві наукових методів дослідження юридичних явищ.Цей спір не є випадковим і продовжується, звичайно, не з приводу вживання того чи іншого значення терміна „законодавство”, а з більш проблемних питань, вирішення яких природно повязано з правом. Виходячи з цього в дисертації обґрунтовується розуміння, передусім, обсягу законодавства лише як законів та правових актів, що за своїми конституційними ознаками мають силу закону (рішення та висновки Конституційного Суду, чинні декрети уряду), прийнятих відповідно до Конституції України. У звязку з цим законодавець у процесі розробки та ухвалення законів завжди повинен орієнтуватися на закономірності права, критерії, що визначають закони правовими. Право - джерело законодавства” розглядаються теоретико-практичні питання буття законодавства, його правова сутність і призначення в суспільстві, проаналізовано та узагальнено існуючі в юридичній літературі позиції вчених щодо визначення законодавства як форми та/або джерела права. У підрозділі 1.3 „Нетрадиційні акти національного законодавства” розглянуто правові акти, які за юридичною силою охоплюються поняттям „законодавство”, хоча й ухвалюються або були прийняті за іншою конституційною процедурою, ніж закони.Національне законодавство - це закони, ухвалені відповідно до Конституції України; рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, рішення про визнання неконституційними законів або їх окремих положень, висновки про відповідність Основному Закону чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обовязковість; чинні декрети Кабінету Міністрів України. Визначення терміна „законодавство” потребує закріплення на рівні закону, що сприяло б зміцненню верховенства законів у правовій системі українського суспільства. Таке функціональне призначення законодавства є логічним і відповідає конституційній моделі правової держави та принципу верховенства права, найважливішим проявом якого є закони. До основних засад належать конституційні і легальні (визначені в розвиток конституційних засад лише в законах).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ