Аналіз взаємодії ароїлакрилових кислот та їх 2,3 дибромопохідних з азотовмісними 1,3- і 1,4-бінуклеофілами, що є зручним і досить загальним методом синтезу тетрагідрохіноксалінонів, анельованих піразинонів, бензо-1,4-тіазинонів і бензо-1,4-оксазинонів.
При низкой оригинальности работы "Формування шестичленних азагетероциклів в реакціях ароїлакрилових кислот з бінуклеофілами", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наукАзотовмісні гетероциклічні системи привертають увагу дослідників вже тривалий час, однак зацікавленість хімією цих сполук не слабшає. Хімія b-ароїлакрилових кислот вивчається досить давно, однак відомості про їх взаємодію з азотовмісними бінуклеофілами обмежені. Досить широкий спектр фізіологічної активності (фунгіцидна, протипухлинна, гіпотензивна тощо), яка виявлена у похідних b-ароїлакрилових кислот і сполук на їх основі, а також можливість використання деяких з них як інгібіторів і люмінофорів, роблять дослідження їх реакцій з 1,4-та 1,3-бінуклеофілами актуальним напрямком у синтезі азотовмісних гетероциклів. У звязку з цим були поставлені такі завдання: вивчити взаємодію b-ароїлакрилових кислот з 1,4-бінуклеофілами з нееквівалентними нуклеофільними центрами (заміщені о-фенілендіаміни, віцинальні діаміни гетероциклічного ряду); дослідити реакційну здатність b-ароїлакрилових кислот відносно бінуклеофілів з нуклеофільними центрами різної природи (о-амінотіофенол, о-амінофеноли, 1,2-діаміноазоли);При кипятінні кислот 1а-ж з діамінами 2а-з в спирті із задовільними виходами (52-79%) одержано 3-(2-арил-2-оксоетил)хіноксалін-2-они 4а-ф, структуру яких було підтверджено спектральними методами, а також рентгеноструктурним аналізом одного з представників цього ряду (рис. Активність карбоксильної групи кислот 1 не знижується при перетворенні їх в сольову форму: в реакції натрієвої солі (або солі триетиламіну) кислоти 1а з діаміном 2а виділено виключно продукт 4а з хорошим виходом. При цьому встановлено, що сполуки 4б і, 4ж, які містять сильні електроноакцепторні групи в о-фенілендіаміновому фрагменті, змін не зазнають, тоді як у випадку 3-(2-арил-2-оксоетил)хіноксалін-2-онів 4а,г м,з,п,ф з реакційної суміші поряд з вихідними сполуками (до 30%) було виділено 3-арил-2-метиліденкарбоксихіноксаліни 9а-д з невисокими виходами (25-40%). Реакції b-ароїлакрилових кислот з о-амінотіофенолами були описані в літературі, однак утворення 4-арил-2-карбокси-2,3-дигідро-1,5-бензотіазепінів в цих реакціях здалося нам дещо несподіваним. Отже, о-амінотіофенол, незважаючи на суттєві відмінності в нуклеофільності NH і SH груп, в реакції з b-ароїлакриловими кислотами поводить себе як і о-фенілендіамін, формуючи термодінамічно стабільніший шестичленний цикл.Запропоновано зручні та загальні методи синтезу тетрагідрохіноксалінонів, анельованих піразинонів, бензо-1,4-тіазинонів і бензо-1,4-оксазинонів, 1,2-дигідрохіноксалінів, імідазо[1,5-b]піридазинів, солей триазоло[1,5-а]піримідинію, які полягають у взаємодії b-ароїлакрилових кислот та їх 2,3-дибромопохідних з азотовмісними 1,3-і 1,4-бінуклеофілами. Встановлено, що b-ароїлакрилові кислоти в реакціях з заміщеними о-фенілендіаміну, 2,3-діамінопіридином, 5,6-діаміно-1,3-диметилурацилом і 2,5,6-триаміно-4-гідроксипіримідином утворюють відповідно 3-(2-арил-2-оксоетил)хіноксалін-2-они та їх гетероаналоги. Із залученням спектральних і рентгеноструктурних досліджень встановлено утворення похідних бензо-1,4-тіазин-3-ону в реакціях b-ароїлакрилових кислот та їх 2,3-дибромопохідних з о-амінотіофенолом. Показано, що 3-ароїл-2,3-дибромопропіонові кислоти можуть реагувати з о-амінотіофенолом у співвідношенні 1:2 з утворенням 3?-арил-4Н,2?Н[2,2?]ди-(бензо-1,4-тіазиніл)-3-онів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
