Формування резервів на покриття кредитних ризиків - Магистерская работа

У діяльності сучасних комерційних банків України застосовуються наступні види резервів покриття банківських ризиків: внутрішній резервний фонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку, зовнішній обовязковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку, зовнішній резерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів, внутрішні спеціальні резерви компенсацій можливих втрат від активних операцій, які, у свою чергу, поділяються на наступні види резервів: під кредитні операції; резерв на всю суму коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах; резерв за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобовязані формувати резерв з урахуванням ризику країни. Аналіз динаміки резервування кредитних ризиків в банківській системі України у передкризовому 2007 та кризових 2008 - 2009 років за даними НБУ показав, що з рівня резервування кредитних ризиків в сумарному кредитному портфелі банківської системи України - 4,0% (2005 - 2007 рр.) його величина зросла на протязі 2008 - 2009 рр. до рівня 15,4% станом на початок 2010 року, при цьому вперше за останні 10 років діяльність банківської системи України збиткова, а сумарний збиток за 2009 рік становить-23,5 млрд.грн. Актуальність теми магістерської дипломної роботи полягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунок доходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними та протинаправленими процесами, які потребують дослідження та оптимізації в напрямку досягнення максимального прибутку при мінімально можливому ризику діяльності.Ризик (з точки зору Національного банку України) - це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. Толерантність до ризику (визначення рівня допустимого ризику) - це визначення того рівня ризику, на який банк погоджується йти для досягнення мети його діяльності та виконання його стратегічних завдань. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Ці категорії не є взаємовиключними; будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Згідно класифікації НБУ, внутрішні ризики банківської діяльності, віднесені до 9 основних категорій ризиків, розподіляються на 2 основні подкатегорії [9]: - квантифіковані ризики, тобто ризики які піддаються кількісному оцінюванню і метою управління ними є оптимізація їх рівня;Управління ризиками - це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозвязки між різними категоріями (видами) ризиків [30]. 1 Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобовязань, виданих банком щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу банку Не більше 25% 3 Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобовязань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобовязань, виданих банком щодо цього інсайдера, до статутного капіталу банку Не більше 5% 4 Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобовязань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобовязань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, до статутного капіталу банку Не більше 30% Не здійснюється формування резерву: за бюджетними кредитами; за кредитними операціями між установами в системі одного банку; за операціями фінансового лізингу, якщо обєктом цих операцій є нерухоме майно; за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовими зобовязаннями з кредитування (крім зобовязань, наданих банкам), за якими банк неповинен надавати кошти за першою вимогою контрагента (тобто за якими банк не несе ризику); за коштами в іноземній валюті, що перерахована Національному банку.(01.01.2009), тобто практично в 2 рази, при цьому частка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 95,1% станом на 01.01.2008 до рівня 93,8% станом на 01.01.2009; (01.01.2009), тобто практично в 2,4 рази, при цьому частка пролонгованих незнецінені к

Зміст

Вступ

1. Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку

1.1 Сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання

1.2 Характеристика сучасних способів мінімізації кредитного ризику в банку

1.3 Формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику

2. Аналіз практики формування банками резервів на покриття кредитних ризиків в ВАТ КБ "Приватбанк"

2.1 Аналіз кредитного ризику в діяльності досліджуваного банку

2.2 Аналіз якості кредитних операцій банку

2.3 Формування та використання банком резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями та нарахованими відсотками за кредитними операціями

2.4 Формування та використання банком резерву за дебіторською заборгованістю

3. Ефективність управління кредитними ризиками через оптимізацію обсягів формування резервів

3.1 Вплив світової кризи ліквідності на Україну та проблеми у сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків

3.2 Шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками

Висновки

Список використаної літератури

Додатки