Формування раціональної структури землекористування в аграрних підприємствах - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 08.00.04 - економіка і управління підприємствамиНауковий керівник - доктор економічних наук, професор Мельник Леонід Юхимович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Федоров Микола Миколайович, ННЦ «Інститут аграрної економіки» Української академії аграрних наук, завідувач відділу земельних відносин кандидат економічних наук, доцент Жиленко Катерина Миколаївна, Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри менеджменту Захист відбудеться 30 червня 2009 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Для сільського господарства завжди було і залишається актуальним питання забезпечення високоефективного використання земельних ресурсів і водночас відновлення та підвищення родючості ґрунту. Водночас наявність низки дискусійних питань, постійні зміни, які відбуваються в аграрній сфері економіки, незавершеність земельної реформи щодо становлення ринку земельних паїв, нераціональне співвідношення форм землекористування в аграрних підприємствах, вимагають подальших поглиблених досліджень щодо землі і земельних порядків. В роботі для вирішення поставлених завдань використовувалися економічні методи - абстрактно-логічний і системного аналізу (вивчення та аналіз наукових підходів щодо особливостей землі як виробничого ресурсу, форм землеволодіння та землекористування та їх вплив на ефективне використання земельних ресурсів, збереження й підвищення родючості грунту); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (співставлення та аналіз форм землекористування); групування (групування сільськогосподарських підприємств за розміром використання сільськогосподарських угідь); абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); економіко-математичний (оптимізація площ землекористування аграрних підприємств). Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному та методичному обґрунтуванні класифікації форм землекористування, визначення їх впливу на ефективне використання й відновлення родючості земельних ресурсів, зміст і напрями земельної реформи, особливості землекористування в аграрній сфері економіки України по секторам - господарства населення; сільськогосподарські підприємства, формування раціональної структури форм землекористування. Вперше: - запропоновано розгорнуту класифікацію форм землекористування: 1) самоособисте використання земельних угідь їх власником; 2) використання ним для цього найманих працівників; 3) орендована земля використовується безпосередньо орендарем; 4) орендар є господарем-підприємцем, який використовує найманців; 5) землекористування «чужою» землею на засадах трудового права; 6) поєднання різних форм землекористування;У цьому контексті власник - господар - працівник є однією особою; 2) землевласник наймає працівників, а сам виконує функції господаря (менеджера) чи працює поряд з останніми; 3) землекористування на орендних засадах («трудове», чи з використанням найманців); 4) використання державної землі на засадах трудового права, довічного користування тощо. Якщо він є господарем на землі, власником результатів виробництва і одержаного доходу, то форма землеволодіння і землекористування значення не має. Критичний аналіз наукових праць з питання оренди землі дає підстави стверджувати некоректність розповсюдженого положення, згідно з яким оренда землі є складовою ринку землі, а відповідно існує «ринок оренди сільськогосподарських угідь». Проведений аналіз різних точок зору щодо форм землекористування дає підстави зробити висновок про те, що найбільш важливою умовою продуктивного і раціонального використання землі, досягнення оптимальних розмірів землекористування є раціональне поєднання двох його форм - використання власної землі і її оренда. Зокрема - це необхідна умова переходу до ринку (такою умовою є економічна й правова самостійність субєктів господарювання, а земля може бути й державною чи комунальною); становлення різних форм господарювання, зокрема широкомасштабний розвиток фермерства (таке можливо за будь-яких форм землеволодіння і землекористування); неможливість ефективного господарювання на «чужій» землі (що суперечить як теорії, так і практиці, оскільки головним мотивом тут є статус землекористувача як господаря-товаровиробника).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ