Формування рівноваги АПК в умовах ринкової трансформації економіки України - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукСтратегічний курс на економічні реформи в Україні, прорив на нові рубежі розвитку в контексті загальної трансформації українського суспільства передбачає використання факторів, які забезпечили б ефективні шляхи поступового входження до фази економічної сталості і зростання всіх галузей народного господарства, зокрема агропромислового комплексу. Нових фундаментальних підходів вимагає дослідження суті формування рівноваги, механізму її становлення, системи комплексних територіальних пропорцій економічного і соціального розвитку регіонів, вдосконалення природно-господарської рівноваги і збалансованості. Результати наукового дослідження використані в темі “Особливості розвитку ринкових відносин в економіці України”, яка виконувалась на замовлення Президента України” (Розпорядження Президента України від 24.01.1997р. Формування рівноваги, напрями оптимізації співвідношень, механізм реалізації структурних зрушень в аграрно-промисловому комплексі України оцінюються з точки зору формування національної соціально-орієнтованої ринкової економіки. Визначити найраціональніші, оптимальні пропорції в АПК; 2) Проаналізувати загальні закономірності і тенденції формування пропорцій, структури агропромислового виробництва і підвищення ефективності затрат суспільної праці на основі всебічної інтенсифікації; 3) Дати обєктивну оцінку структурних зрушень в розрізі регіонів України за допомогою лінійних коефіцієнтів структурних зрушень за галузями, які забезпечують науково-технічний прогрес; 4) Визначити рівні сільськогосподарського розвитку регіонів на основі зваженого коефіцієнту економічного і соціального розвитку; 5) На основі всебічного аналізу і обєктивної оцінки сучасних процесів і тенденцій в економіці та з урахуванням світового досвіду обґрунтувати і запропонувати концептуально цілісну систему рекомендацій щодо оцінки структурних зрушень, їх соціальної спрямованості, трансформації структури, вдосконалення економічного механізму регулювання пропорцій агропромислового виробництва, запровадження в практику маркетингових досліджень.У рівновазі вирішальне значення має стійка пропорціональність між, з одного боку, споживачами з своїм платоспроможним попитом, з іншого, виробниками з продукцією, що дає можливість цей попит задовольнити. Виробництво і споживання продукту визначаються умовами, в які поставлені споживачі і виробники, а самі ці умови базуються на суперечностях. Закон встановлює причинно-наслідковий взаємозвязок цих різних полюсів, а не усуває їх відмінність, поєднує дві фундаментальні категорії економіки: виробництво (обсяг і структуру) й потреби (обсяг і структуру). На думку дисертанта кількісну визначеність закону пропорціональності можна виразити у вигляді формули, яка розрахована вперше: r = m(w1 w2 ) 2 (1) де: r - обсяг і структура потреб, тобто загальна міра всіх форм руху потреб, структурних зрушень, енергія життєдіяльності мікро-і макрообєктів; m - обсяг і структура виробництва (його маса), міра кількості і якості продукції на мікро-і макрорівні, міра застою або стабільності; w1 - темп зростання виробництва від НТП; w2-темп зростання НТП ; (w1 w2)2 - квадрат швидкості впровадження НТП. В дисертації дається характеристика дійових засобів і форм структурних зрушень з метою оптимізації рівноваги: 1) трансформація власності в аграрному секторі економіки; 2)функціонування галузей аграрного виробництва здійснюється в умовах переплетення економічних і природних факторів; 3) подальше поглиблення суспільного поділу праці, поглиблення і ускладнення відтворюваних звязків між сільським господарством і промисловими галузями, які поставляють сільському господарству засоби виробництва, перероблюють сировину; 4)темпи і ефективність досягнень науково-технічного прогресу в АПК, як і в виробництві в цілому, обєктивно залежить від економічних умов, в яких вони здійснюються; 5)збалансований розвиток галузей агропромислового комплексу на сучасному етапі зумовлюється аграрною політикою у нинішніх умовах; 6) рівновага набуває специфічних рис; 7) постійне підвищення ступеня рівноваги і збалансованості в розвитку всіх структурних елементів виробництва, більш раціональне використання всіх видів ресурсів і поліпшення якості орієнтує галузі аграрного виробництва у більшій мірі не на значне зростання ресурсів, а на їх найбільш раціональне і ефективне використання; 8)органічна єдність економічного і соціального розвитку виступає як обєктивна необхідність.Визначено, що одним із найважливіших напрямів посилення комплексного, системного підходу у здійсненні аналізу і оцінки методологічних проблем раціональної пропорціональності та оптимальної збалансованності є своєчасне, поступове і послідовне формування рівноваги. Це дає можливість усвідомити, що не можна створити національної економіки без знаходження механізму формування оптимальних, збалансованих пропорцій, найкращих варіантів входження аграрного сектору в ринкове середовище.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ