Формування правильності усного мовлення у майбутніх учителів початкових класів - Дипломная работа

Проте взірцем правильності мовлення має бути вчитель. Він повинен володіти здоровим, неупередженим відчуттям мови, постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання у звязку з глибшим вивченням загальнонародної мови, тенденцією до взаємозбагачення національних мов, вирівнюванням діалектів. Мовний режим повинен бути єдиним для всіх шкільних підручників, усіх педагогів, мовним етикетом повинні володіти учні й учителі. Такі якості називають комунікативними якостями мови [26], інколи критеріями [10], критеріями удосконалення мови [9], комунікативними ознаками [3], основними вимогами до мовлення [7]. Одначе лише в останні три десятиліття, у звязку зі становленням науки про культуру мови, вчені впритул підійшли до питання про ознаки, якості культури мовлення.Майстерне володіння мовою необхідне вчителю для того, щоб комунікативне цілеспрямовано організувати спілкування з учнями, батьками, вчителями. Головіним, який уперше обєднав ці якості мовлення в систему, що охоплює співвідношення мовлення і діяльності, мовлення і мови, мовлення і мислення, мовлення і свідомості. Для людини, професія якої повязана з педагогічною діяльністю, володіти «нормальним» мовленням недостатньо: необхідна мовленнєва майстерність, тобто інший рівень її якості. Отже, доречність - це ознака культури мовлення, яка організує його точність, логічність, виразність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідні змістові і характерові повідомлення. Звичайно, доречним мовлення буде тоді, коли воно відзначатиметься правильністю, точністю, багатством, чистотою, адже ці ознаки є складовими культури одного й того ж предмета - мовлення.Як відомо, повної відповідності між звуками та літерами немає (наприклад, букви є, ї, ю, я можуть позначати як два звуки, так і один звук), тому виникає потреба у такому письмовому відтворенні, коли кожному звукові відповідний тільки за ним закріплений графічний знак. порушення лексичної сполучуваності слів: «вірно (замість правильно) відповідати», «день відчинених (замість відкритих) дверей», «мова йдеться» (замість мова йде або просто - йдеться), «загубити (замість втратити) силу» (або ще: знесилитися); Іноді не тільки учні, а й учителі говорять «біля тисячі сторінок, за(від)криті двері, видне місце в літературі, відноситися до когось, даний твір, дякуючи чому, заставляти вчитися, не дивлячись на що, положити в пенал, приймати участь, тратити час даремно, чоловік (у значенні людина: «добрий чоловік»), шахматна гра» замість близько тисячі сторінок, за (від)чинити двері, чільне місце в літературі, ставитися до когось, цей твір, завдяки чому, змушувати (примушувати) вчитися, незважаючи на що, покласти в пенал, брати участь, гаяти час, добра людина, шахова гра. Норми морфологічні - регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами, оскільки часто виникають труднощі в утворенні і вживанні нормативних форм деяких частин мови, зокрема, іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів (наприклад, можна матерів, не можна доповідів (треба доповідей), можна по-українськи і по-українському, не можна по-нашім (треба по-нашому); можна повен колос, не можна повна колоса (тільки повного колосу), можна братів не можна сестрів (сестер!), можна зелен, дрібен, не можна стар, молод). Утворіть словосполучення, поєднуючи такі слова: Відчинити, відкрити (книга, вікно, школа, зошит); любий, будь-який, кожен (матуся, учень, студент, син); музичний, музикальний (слух, училище, здібності, інструмент); зустрічатися, траплятися, бути (товариш, помилки, книга, правила).Проблема формування у майбутніх учителів початкових класів правильності мовлення як основної комунікативної ознаки досліджувалася лише в окремих аспектах, і тому вона є актуальною і важливою для сучасної української вищої і початкової школи. Але аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що основною комунікативною ознакою мовлення є правильність, оскільки на ній ґрунтується фахове мовлення вчителя початкових класів. У першому розділі «Теоретичні основи формування комунікативних якостей мовлення» охарактеризовано основні якості мовлення, що безпосередньо повязані із правильністю як основною ознакою. У цьому розділі розглянуто думки В.Сухомлинського, А.Макаренка та інших відомих педагогів та методистів про те, що мовлення вчителя є показником його педагогічної культури, засобом самовираження та самоутвердження його особистості, тому що кожен учитель повинен володіти здоровим неупередженим відчуттям мови, постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання тощо. У другому розділі «Шляхи і способи формування правильності мовлення у майбутніх учителів початкових класів» подано теоретичні аспекти формування правильності мовлення вчителя початкових класів.

План

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи формування комунікативних якостей мовлення

1.1 Загальна характеристика комунікативних якостей мовлення в науково-педагогічній літературі

Розділ ІІ. Шляхи і способи формування правильності мовлення у майбутніх учителів початкових класів

2.1 Теоретичні аспекти формування правильності мовлення

2.2 Основні типи помилок як наслідок порушення правильності мовлення

2.3 Практичні аспекти формування правильності мовлення

2.4 Фахова діяльність вчителя початкових класів у формуванні правильності мовлення молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Проблема формування у майбутніх учителів початкових класів правильності мовлення як основної комунікативної ознаки досліджувалася лише в окремих аспектах, і тому вона є актуальною і важливою для сучасної української вищої і початкової школи.

Окремі аспекти вивчення нормативності мовлення вчителів відображено у працях О. Синявського, І. Чередниченка, М. Пилинського, Б. Антоненка-Давидовича, П. Одарченка, О. Пономаріва, І. Ощипко, Н. Бабич, В. Жовтобрюх, О. Муромцевої, О. Сербенської, С. Дорошенка та багатьох інших, проте всі якості мовлення вони розглядали комплексно. Але аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що основною комунікативною ознакою мовлення є правильність, оскільки на ній ґрунтується фахове мовлення вчителя початкових класів. Це і визначило тему нашого дослідження.

У вступі обґрунтовано актуальність дипломної роботи, її обєкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, крім того, вказано на основні праці з досліджуваної проблеми.

У першому розділі «Теоретичні основи формування комунікативних якостей мовлення» охарактеризовано основні якості мовлення, що безпосередньо повязані із правильністю як основною ознакою. Такими, зокрема, є доречність (змістова, контекстуальна і стилістична), тобто відповідність комунікативній ситуації; доступність (така побудова мовлення, що в змістовому, структурному та термінологічному розумінні відповідна інтелектуальному рівню адресата); чистота мовлення (відсутність діалектів, розмовно-побутових слів, надуживання іншомовними словами); точність (вживання слів, що повністю відповідні їх мовним значенням); логічність, або правильна побудова речень відповідно до мети висловлювання; багатство, тобто використання усіх наявних мовних засобів (синонімів, омонімів, антонімів); виразність (підбір потрібного голосу, емоцій для досягнення ефекту в тій чи іншій мовленнєвій ситуації).

У цьому розділі розглянуто думки В.Сухомлинського, А.Макаренка та інших відомих педагогів та методистів про те, що мовлення вчителя є показником його педагогічної культури, засобом самовираження та самоутвердження його особистості, тому що кожен учитель повинен володіти здоровим неупередженим відчуттям мови, постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання тощо.

У другому розділі «Шляхи і способи формування правильності мовлення у майбутніх учителів початкових класів» подано теоретичні аспекти формування правильності мовлення вчителя початкових класів. Правильним вважається мовлення, яке відповідне дійсності, встановленим правилам, нормам, тобто безпомилкове. Ця комунікативна ознака охоплює всі структурні рівні літературного мовлення, забезпечує його єдиність, стабільність, авторитетність. Правильність мовлення ґрунтується на нормативності літературної мови. Щоб говорити правильно, треба передусім добре знати структурно-мовні типи норм.

Ми провели анкетування студентів 1 і 2 курсів факультету ПВПК ТДПУ ім. В.Гнатюка, щоб визначити рівень правильності їхньої культури мовлення. Для цього було запропоновано завдання на різних мовних рівнях. Встановлено, що на 1 курсі повністю справились із завданнями 20% студентів, справилися із більшістю завдань 50% студентів і майже не справилися зі завданнями ЗО %. На 2 курсі ці показники відповідно були такими 25%, 55%, 20%. Таким чином, ми визначили, що рівень сформованості правильності мовлення є недостатнім.

У цьому параграфі проаналізовано також основні типи помилок, що трапляються у майбутніх учителів початкових класів, зокрема орфоепічні, акцентуаційні, лексичні, морфологічні, синтаксичні. Найпоширеніші з них, наприклад, є неправильна вимова звуків і звукосполучень, неправильне наголошування слів, вживання слів у невластивому для них значенні, помилкове відмінювання слів, невміння будувати складні та прості речення. Тому для мовної самореалізації майбутніх учителів початкових класів ми запропонували додаткові вправи і завдання для самостійної роботи, що їх сформульовано у параграфі 2.3. «Практичні аспекти формування правильності мовлення».

Мовленнєва підготовка майбутніх учителів початкових класів безпосередньо повязана з їх самореалізацією у фаховій діяльності. Тому в дипломній роботі запропоновано комплекс вправ і завдань для формування правильності мовлення молодших школярів, зокрема ті, що стосуються звуковимови, збагачення, уточнення і активізації словника, удосконалення граматичного ладу і розвитку звязного мовлення учнів початкової школи.

Отже, рівень мовленнєвої культури можна набагато підвищити за умови безперервного навчання, як на лекційних і практичних заняттях, так і під час самостійної роботи.

Дипломна робота не висвітлює повністю всіх аспектів формування правильності мовлення. Проте її матеріали можуть використовуватись при написанні курсових робіт, методичних рекомендацій, а також у практичній діяльності вчителів початкових класів.

Антисуржик / за заг. ред.О.Сербенської. - Львів:Світ, 1994. - 149 с.

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К., 1997. - 252 с.

Бабич Н.Д. основи культури мовлення. - Львів:Світ, 1990. - 231 с.

Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови:Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2003. - 432 с.

5. Бабич Н. Д. Сила мовленого слова. - Чернівці, 1996. - 176 с.

Бадер В. Розвиток мовлення школярів під час роботи над реченням. //Початкова школа. - 2000. - № 8, - с. 41 - 44.

Біляєв О. Про культуру мовлення вчителів-словесників, учителів загаломі не лише вчителів. // Урок української. - 2000. - №1, - с. 23-27.

Будагов Р. А. Человек и его язык. Изд. 2-е, расш. - М., 1976. - 428 с.

Булаховський Л.А.Значення мовознавства. - К.: Рад. школа, 1962. - 39 с.

Васильева А.Н. Основы культуры речи. - М.: Рус. яз., 1990. - 247 с.

Винницький В. М. Наголос у сучасній українській мові.- К., 1984. - 160 с.

Вовкотруб Р. Робота над розвитком мовлення першокласників. //Початкова школа. - 1999. -№11.-с. 12-13.

Волкотруб Г. П. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови. - К., 1998. - 176 с.

Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання. - К., 2000. - 128 с.

15. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів.-К.,1985.

16. Головин Б. Н. Основы культуры речи. -М.: Высш. школа, 1980.-336 с.

17. Головин Б. Н. Основы теории речевой культуры: Уч. пособие.-Горький, 1977.-64 с.

18. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак 3. Словник-довідник з культури української мови. - Львів, 1996 - 367 с.

19. Гурвич С. С. Основы риторики. - К., 1978. С. 48.

20. Дідух К. Збагачення мовлення школярів синонімами. // Початкова школа. - 1996.-№ 8,-с. 20-23.

21. Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови.-К., 1985.-240 с.

22. Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення. - Х.:ОВС, 2002.-144с.

23. Дудик П. Наголошування слів і культура мовлення. // Дивослово. - 2003 -№4,-с. 19-20.

24. Жовтобрюх В.Ф., Муромцева О.Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О.Г.Муромцевої. - Харків: Гриф, 1998. - 208 с.

Жовтобрюх М. А. Культура мовлення і школа. // Культура слова. - 1998.-Вип. 34.-С. 3-11.

Ильяш М. И. Основы культуры речи. Киев - Одесса «Вища школа», 1984.-178с.

27. Караванський С. Секрети української мови. - К., 1994. - 152 с.

28. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. Вид. 3-тє. - К., 1982. - 287с.

29. Колесникова Р. Культура мовлення - складова майстерності вчителя. //Початкова школа. - 1991. - № 11, - с. 50 - 52.

30. Кошачевський С. Техніка мови. - К., 1963. - 22 с.

31. Крайнева Ж. Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови. // Початкова школа. - 2003. - № 11,- с.24-26.

32. Культура мови на щодень. / Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.С.Дужик, СЯ.Єрмоленко та ін. - К.:Довіра, 2000. - 169 с.

Культура української мови: Довідник.- К., 1990. - 302 с.

Лашина О. Спілкуватися, щоб виховувати. // Початкова школа. - 1991. -№ 10,-с. 65-68.

35. Леонова М. В. Стилістичні помилки та їх характер. // Українська мова та література в школі. - 1972 - №5, - С.75-78.

36. Макаренко А.С. Про мій досвід // Твори: У 7 т. - К.,1954. -Т. 5. - С. 247.

37. Одарченко П. Про культуру української мови: Збірник статей. - К.: Смолоскип, 1997. - 319 с.

38. Орап М. Комплексні вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти. // Початкова школа. - 1997. - № 12, - с. 25- 30.

39. Ощипко І.Й. Практична стилістика сучасної української літературної мови: Синтаксис. -Львів, 1968. - 107 с.

40. Ощипко І.Й. Практична стилістика сучасної української літературної мови: Лексика і фразеологія. -Львів, 1968. - 142 с.

41. Педагогічна майстерність. / За ред. Зязюна.-К.: Вища школа, 1997.- 348 с.

42. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.:Вежа, 1994. - 240с.

43. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. - К.: Наук, думка, 1976. - 288 с.

44. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради.-К.,2001.-240 с.

45. Русский язык: Энциклопедия.-М., 1979.- 431 с.

46. Савенкова Л. Комунікативність учителя.// Початкова школа.-1998.-№8,-с. 49-51.

47. Синявський О. Норми української літературної мови .-Львів, 1941. - 363 с.

48. Симоненко Т. Виховувати мовну культуру з дитинства. // Початкова школа. - 2000. - № 8, - с. 44 - 46.

49. Синиця І.О. Психологія усного мовлення молодших школярів (монолог).- К.: 1974.-158с.

50. Скворцов Л. И. Теоретические основы культуры речи. - М.: Наука, 1980. -352с.

51. Словник української мови: В 11 т. - К., 1970 - 1980.-Т.7.

Струганець Л. В. Теоритичні основи культури мови: Курс лекцій. -Тернопіль, 1997. - 92 с.

Струганець Л. Культура мови: Словник термінів. - Тернопіль, 2000.

Сулим М. Українська фраза. Коротенькі начерки. - Харків: Рух, 1927. -64с.

55. Сухомлинський В.О. Слово про слово. Слово вчителя в моральному вихованні. - Вибр. твори: У 5 т. - К., 1977. - Т.5. - С. 82, 321.

56. Українська мова: Енциклопедія.-К., 2000.-7JO с.

Ушинський К.Д. Керівництво до викладання за «Рідним словом».Обовязки для наставника // Повне зібр. творів: У 6 т. - К., 1954. - Т.2.

Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів.// Початкова школа. - 1997. - № 8, - с. 14-16.

59. Чак Є. Складні випадки вживання слів. - К., 1984. - 220 с.

60. Чак Є. Складні випадки українського слововживання. - К., 1979. - 128 с.

61. Чередниченко І.Г. Нариси із загальної стилістика сучасної української мови.-К., 1962.-495с.