Формування правильної вимови звуків у дітей старшого дошкільного віку із дислалією - Курсовая работа

Хмельницька гуманітарно - педагогічна академія Кафедра дошкільної педагогіки та психології На тему: Формування правильної вимови звуків у дітей старшого дошкільного віку із дислалієюЯк відомо, найважливішою психічною функцією людини є мовлення - основний засіб спілкування за допомогою якого людина передає іншим людям свої думки, почуття, бажання, досвід, спонукає їх до тих чи інших вчинків, дій. Фахівці вважають: між неправильною вимовою (дислалією) і неграмотністю - прямий звязок. У психолого-педагогічній літературі несформованість усного мовлення, зокрема вимови звуків після 5-ти років, вважається патологічним проявом. Як свідчить практика, число дошкільників, що мають порушення вимови звуків не зменшується, а зростає й значимість практичної організації корекції вимови звуків у дітей залишається актуальною. Збільшується кількість дітей з мовленнєвими порушеннями, які мають анатомічні дефекти переферичних органів мовлення, або без них, та різноманітні відхилення в становленні та розвитку артикуляційної моторики, як базисної основи формування звуковимови, та розвитку усього мовлення дитини загалом (Е.Н.Таким чином, в розділ функціональної дислалії потрапляють випадки, причиною яких є неправильне мовленнєве виховання (неправильну вимову маленької дитини не поправляють, а іноді навіть культивують), неправильне або іншомовне мовлення оточуючих, а також випадки, повязані з підвищеною збудливістю або деякою відсталістю дитини, що заважає утворенню тонких диференціювань у вимові як моторного, так і сенсорного характеру. При цьому дефекті виявляються утруднення рухів язика, так як занадто коротка вуздечка не дає йому можливості високо підніматися (при верхніх звуках). У відповідності з характером дефекту вимови, що відноситься до певної групи звуків, виділяються наступні види дислалії: сигматизм (від назви грецької букви сигма, що позначає звук [с]) - недоліки вимови свистячих ([с], [с"], [з], [з"], [ц]) і шиплячих ([ш], [ж], [ч]) звуків. ротацизм (від назви грецької букви ро, що позначає звук [р]) - недоліки вимови звуків [р] і [р"]; дефекти вимови піднебінних звуків: каппацизм - звуків [к] і [к"], гаммацизм - звуків [г] і [г"], хитизм - звуків [х] і [х "], йотацизм - звуку [й] (Від назв грецьких букв каппа, гама, хи, йота, що позначають відповідно звуки [к], [г], [х], [й]);Ці порушення виявляються в дефектах відтворення звуків мови: спотворена (ненормативна) їхня вимова, заміна одних звуків іншими, змішання звуків і - рідше - їх пропуски [11, с. Хватцев зазначають, що в низці випадків діти правильно використовують звук ізольовано, в складах, а іноді в словах і у відображеному мовленні, а не в самостійному мовленні. Правдіна виділяє три рівні порушеної вимови: невміння правильно вимовляти звук або групу звуків; неправильна вимова їх у мовленні за правильної вимови ізольовано або в легких словах; недостатнє диференціювання (змішування) двох близьких за звучанням або за артикуляцією звуків за вміння правильно вимовляти обидва звуки. Виділені рівні відображують етапи засвоєння звука в процесі розвитку дитини, виявлені А. Гвоздєвим. Неправильна вимова може спостерігатися у відношенні будь-якого приголосного звуку, але рідше порушуються ті звуки, які прості за способом артикуляції і не потребують додаткових рухів язика, наприклад [м], [н], [т], [п].Несформованість фонематичного сприймання призводить до порушення у дітей аналізу звукового складу мовлення. Мовленнєві порушення можуть призвести до формування у дітей негативних рис характеру, наприклад нерішучості, соромязливості, замкненості. Тільки спільна робота логопеда і вихователя дає можливість подолати порушення мовлення і навчити вільно користуватися набутими навичками у самостійному мовленні. Вихователь і логопед послідовно здійснюють роботу. Логопед та вихователі розвязують такі завдання: постійне удосконалення артикуляційної, дрібної та загальної моторики. постановка, автоматизація, диференціація звуків. закріплення вимови поставлених звуків на заняттях і поза ними. цілеспрямована активізація відпрацьованої лексики. вправляння у правильному вживанні сформованих граматичних категорій. розвиток уваги, памяті, логічного мислення в іграх і вправах на бездефектному мовленнєвому матеріалі. формування звязного мовлення.Назви предметів, зображених на картинках, повинні являти собою слова різноманітного складового і звукового складу, багатоскладні, зі збігом приголосних, з досліджуваними звуками, що займають різноманітне місцезнаходження. Якщо у дитини не виходить звук у слові, ми їй пропонували вимовити те ж слово відображено (услід за нами), а також скласти склади з цим звуком - прямі та зворотні. Б) дитина вимовляє звук правильно, а в самостійному мовленні спотворює його або заміняє іншим. При обстеженні стану звуковимови особливу увагу ми звертати ще й на те, чи не змішує дитина фонеми та чи не заміняє їх у мовленні (окремих словах і фразах).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Форми дислалії та етіологія

1.2 Особливості вимови звуків у дітей з дислалією

1.3 Досвід роботи вихователя по формуванні правильної вимови звуків у дітей старшого дошкільного віку з дислалією

Розділ 2. Практична частина

2.1 Визначення рівня сформованості звуковимови у дітей старшого дошкільного віку

2.2 Зміст та форми формування правильної вимови звуків дітей старшого дошкільного віку з дислалією

Висновок

Список використаних джерел

Додатки