Формування полімерних наношарів на поверхні активованого діоксиду силіцію та одержання полімеризаційнонаповнених композитів - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана у Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України Науковий керівник - кандидат хімічних наук Токарєв Віктор Сергійович, Національний університет "Львівська політехніка", доцент кафедри органічної хімії Офіційні опоненти доктор хімічних наук, професор Брик Михайло Теодорович, Національний університет "Києво-Могилянська Академія", перший віце-президент, віце-президент з наукової роботи доктор хімічних наук, професор Сиромятніков Володимир Георгійович, Київський національний університет Імені Тараса Шевченка, професор кафедри хімії високомолекулярних сполук Захист відбудеться "11" 01 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.25 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ-33, вул.Експлуатаційні властивості таких матеріалів, які складаються з неорганічного наповнювача та полімерної матриці, великою мірою обумовлюються міжфазною взаємодією на межі їх розділу, тобто сумісністю неорганічної та полімерної фаз та здатністю наповнювача до диспергування в органічних середовищах, яка зумовлює рівномірність розподілу дисперсної неорганічної фази у полімерній матриці. Дисертаційна робота, виконана у Національному університеті "Львівська політехніка" на кафедрі органічної хімії Інституту хімії і хімічних технологій, відповідає пріоритетному напрямку "Нові речовини і матеріали" в рамках державної науково-технічної програми 7.3.1 "Функціональні полімерні матеріали і їх композити", а також, виконана у відповідності до програми фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України і є частиною досліджень з держ. бюджетної теми "Формування полімерних композитних матеріалів з регульованою структурою міжфазних шарів за допомогою поліреакційноздатних олігомерів" (2000-2001), № державної реєстрації 01U000519. Основною метою досліджень є формування полімерних наношарів на поверхні діоксиду силіцію з використанням адсорбційно-полімеризаційної модифікації поверхні при її функціоналізації реакційноздатними сполуками, зокрема, пероксидовмісними полімерами шляхом їх фізичної або хімічної адсорбції та наступної прищепленої полімеризації для створення композиційних, насамперед, полімеризаційнонаповнених матеріалів. Для досягнення поставленої мети необхідним було вирішити наступні завдання: Встановити особливості іммобілізації макромолекул поліпероксидів з різними адсорбційними групами на поверхні діоксиду силіцію, виявити за допомогою сучасних прецизійних методів дослідження структуру та морфологію одержаних адсорбційних шарів. Виявити основні закономірності прищепленої полімеризації акрилатних мономерів в присутності функціоналізованої поверхні з ініціюючими та полімеризаційноздатними групами, оптимізувати умови проведення процесу та одержати полімерні шари з необхідними властивостями.Крім того, у цьому розділі представлено методи іммобілізації ініціюючих груп на поверхні, а саме синтез пероксидних макроініціаторів, закономірності їх адсорбції та структура одержаних шарів. Розглянуто особливості прищепленої полімеризації вінільних мономерів до поверхні, на якій було закріплено полімеризаційноздатні групи за рахунок реакції ковалентно закріплених на поверхні субстрату похідних силану та іммобілізованих якірних кополімерів. В результаті силанізації поверхні SIO2 силіційорганічними сполуками (табл.1) були іммобілізовані здатні до полімеризації акрилатні групи (МПМС, МПСУ), стирильна (СЕМС),а також аміногрупи (АПТС), останні при взаємодії з малеїновим ангідридом забезпечували формування шару моноаміду малеїнової кислоти. Аналіз кінетики адсорбції ПМІ показує більший вплив на цей процес реорганізації макромолекул на поверхні, ніж швидкість їх дифузії в розчині. Очевидно виграш у ентальпії примушує адсорбовані макромолекули розміщатися на поверхні у більш "розпластаному" виді, внаслідок чого інші макромолекули, що досягли поверхні пізніше і відтак мають меншу кількість адсорбційних контактів, витісняються першими з адсорбційного шару.Проведено активацію поверхні діоксиду силіцію шляхом іммобілізації на ній ініціюючих пероксидних або полімеризаційноздатних вінільних груп за допомогою спеціально розроблених методів, включаючи адсорбцію та полімераналогічні реакції адсорбованих полімерних носіїв заданої функціональності. На основі досліджень розкладу дитретинних пероксидних групи ПМІ, локалізованих на поверхні SIO2 (Аеросил-90), встановлено, що іммобілізація ПМІ на мінеральній поверхні приводить до суттєвого зниження термічної стійкості їх-ОО-груп, тоді як наявність іншої функціональності в якірному кополімері має значно менший вплив.Токарєв В.С., Шафранська О.Т., Воронов А.С., Троценко С.Є., Беднарська О.Р., Воронов С.А. Токарєв В.С., Шафранська О.Т., Беднарська О.Р., Воронов А.С., Троценко С.Є., Воронов С.А. Троценко С.Є., Шафранська О.Т., Воронов С.А., Беднарська О.Р

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ