Формування пізнавальних інтересів у підлітковому віці - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира ВинниченкаСьогодні він розглядається як рушійна сила активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності учнів, важливий напрям підвищення ефективності навчальної діяльності. Разом з тим вивчення масової практики навчання свідчить, що останніми роками за умов перехідного суспільства та реформування системи шкільної освіти, поширення масової культури, посилення впливу ЗМІ. Особливої актуальності проблема дослідження і розвитку пізнавальних можливостей учнів набула останнім часом у звязку з гуманізацією педагогічного процесу, якому притаманні: адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості; орієнтація навчання на особистість, що навчається, забезпечення можливостей її саморозкриття, саморозвитку, самореалізації; орієнтація на активне освоєння людиною способів пізнавальної діяльності. Обєкт дослідження - процес формування вміння підготовленості до свідомих і точних дій (розумових і практичних) і здатність учня послідовно застосовувати всю сукупність навчальних і розумових дій при вивченні нового матеріалу чи матеріалу, який відрізняється від раніше вивченого, при розвязанні незнайомих пізнавальних питань і завдань. Гіпотеза дослідження: формування пізнавальних інтересів на уроці ефективне за умови оптимального визначення співвідношення фактичного і теоретичного матеріалу для кожного уроку і курсу в цілому, виділення на основі цього відбору груп фактів, які підлягають вивченню шляхом теоретичного аналізу й емпіричним шляхом.Розбудова національної системи освіти активізувала педагогічні пошуки, зокрема пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу, який поєднує практичні дії й аналітичний процес: планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стимулювання. Тому до основних професійних функцій учителя як керівника навчального процесу належать: - конструктивно-організаторська - спрямована на організацію педагогічного процесу й забезпечення його ефективності; - розвивальна (навчальна й виховна) - обєднує інформаційну і гностичну функції, є провідною в діяльності педагога; самоосвіти - забезпечує неперервне підвищення кваліфікації вчителя завдяки поновленню знань і вмінь Готуючи майбутніх спеціалістів до роботи в нових умовах, ми велику увагу приділяємо формуванню їхніх практичних умінь і навичок до управління навчальним процесом у сучасній школі. Учитель керує діяльністю учнів на кожному уроці, формуючи в них прийоми розумової діяльності, вміння аналізувати, встановлювати взаємні й причинно-наслідкові звязки, порівнювати, узагальнювати, систематизувати здобуті знання, робити висновки.Розкриваючи сутність поняття «навчально-пізнавальна діяльність школяра», зясуємо насамперед невіддільно повязане з ним поняття «активність». На думку вченого, активність характеризується передусім сутністю діяльності, тому що тільки в діяльності виявляється сутність особи. Рубінштейн указував на необхідність розрізняти, а не ототожнювати поняття «активність» і «діяльність», як це робиться деякими авторами. На нашу думку, це поняття можна трактувати через визначення тих якостей особистості, які виявляються в її прагненні до навчально-пізнавальної діяльності, в тому числі і самостійної, а також у процесі її безпосереднього здійснення, у виборі раціональних шляхів досягнення поставленої мети. Умовами конкретного завдання, особливостями спілкування вчителя з учнями і учнів між собою породжується пізнавальна потреба, що виникає ситуативно, - це і є пізнавальна мотивація.Я спробував проаналізувати широкий спектр наукових досліджень проблеми пізнавального інтересу, дати актуальне визначення поняттю «пізнавальний інтерес», розкрити механізм виникнення та психолого-педагогічну класифікацію рівнів його розвитку, дидактичні засади, що сприяють формуванню пізнавального інтересу, звязки між пізнавальним інтересом і шляхами підвищення ефективності процесу навчання. Як відомо, пізнавальний інтерес стимулює пізнавальну активність учнів і тим самим спрямовує розвиток розумової, психічної та соціально? сфери особистості, створює умови для формування творчої навчальної діяльності учня. І для того, щоб реалізувати свій настрій та інтерес, людина намагається подолати всі перешкоди і досягти предмета свого Інтересу» Н.Г Морозова дає більш повне визначення терміна «пізнавальний інтерес», повязує його з емоційно-ціннісним ставленням до навчального предмета або до безпосередньо мотивованої діяльності і підкреслює, що пізнавальний інтерес - це перехідне психологічне утворення до формування емоційно-пізнавальної спрямованості особистості. О.Г Ковальов зазначає також, що інтерес співвідноситься із загальними проявами процесу пізнання.

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи процесу формування пізнавальних інтересів на уроці біології

1.1 Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів

1.2 Навчально-пізнавальна діяльність учнів: зміст і основні критерії

1.3 Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання

1.4 Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів

1.5 Як і чому потрібно організовувати пізнавальну діяльність учнів на уроці

Розділ ІІ. Практична частина

2.1 Способи вивчення пізнавального інтересу учнів до біології

2.2 Прийоми активізації пізнавального інтересу на уроках біології

Висновки

Перелік використаної літератури