Формування освітнього потенціалу суспільства: методологія, методика, практика - Автореферат

ДЕРЖАВНА УСТАНОВААВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науковий консультант академік НАН України, доктор економічних наук, професор Геєць Валерій Михайлович, Державна установа ,,Інститут економіки та прогнозування НАН України”, директор. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бажал Юрій Миколайович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедри економічної теорії; Захист відбудеться 29 вересня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 ДУ ,,Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ ,,Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м.Освітній потенціал - центральний елемент ринкової системи, який визначає успішність й перспективи розвитку всіх сфер життєдіяльності суспільства. У цьому звязку актуальність теми дослідження визначається необхідністю уточнення сутності освітнього потенціалу суспільства та розробки шляхів його розвитку в умовах включення освітньої сфери в систему ринкових відносин, з урахуванням вимог інформаційного суспільства. Вагомість таких концептуальних засад для реформування системи освіти зумовлюється необхідністю подолання неузгодженості державної освітньої політики та суспільних вимог до освіти. Посилення значущості якісних характеристик освітнього потенціалу в інформаційному суспільстві потребує обґрунтування напрямів реформування системи освіти з урахуванням вимог інформатизації. Дисертаційне дослідження автора безпосередньо повязане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України та Державної установи ,,Інститут економіки та прогнозування НАН України”, зокрема, з темами: „Схема (прогноз) розвитку та розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (комплексне фундаментальне дослідження) (№ ДР 0100U000657), „Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)” (комплексне фундаментальне дослідження) (№ ДР 0199U003691), „Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (№ ДР 0101U007882), „Регіональні особливості розвитку соціальної сфери: теоретико-методологічні та практичні аспекти” (№ ДР 0101U007874), у межах яких автором особисто проаналізовано стан та тенденції розвитку освітньої сфери, побудовано прогноз мережі навчальних закладів та контингенту учнів (студентів); ,,Фактори макроекономічної нестабільності в системі моделей економічного зростання” (№ ДР 0108U005096), в межах якої автором особисто розроблено напрямки вдосконалення організаційно-економічного механізму формування освітнього потенціалу суспільства та концептуальні засади розвитку останнього в умовах становлення інформаційного суспільства.У результаті послідовного розгляду освітнього потенціалу через вказані проекції зроблено висновок про те, що освітній потенціал - інтегральне поняття, яке відображає: проекцію інтелектуального капіталу через наявність у індивіда інтелекту, стрижнем якого є людський розум, що виробляється генетично та протягом усієї життєдіяльності людини; основними компонентами інтелекту як неречової сутності освітнього потенціалу є початкові судження, уявлення, поняття, позиції, теорії та вчення, що перетворюються в знання у процесі освітньої діяльності та визначають внутрішні інформаційні ресурси конкретної особи; Розгляд кількісних та якісних компонентів освітнього потенціалу населення та складових економічного потенціалу суспільства дозволив дійти висновку, згідно з яким освітній потенціал суспільства - це єдність кількісних (число років навчання або загальна вартість навчання в усіх ланках освітньої системи) та якісних (знання, уміння, навички, гуманітарні властивості, ціннісно-мотиваційний потенціал, творчий потенціал, соціальний інтелект) характеристик освітнього потенціалу населення, сформованих матеріально-технічною базою, кадровими та фінансовими ресурсами системи освіти. З іншого боку, зберігається обмеженість державного фінансування освіти в країнах з перехідною економікою внаслідок недієздатності фінансової системи; розвивається недержавний сектор освіти в результаті інтеграції освітньої сфери в систему ринкових відносин; внаслідок поглиблення соціальної диференціації суспільства трансформуються ціннісні орієнтації молоді, що проявляється в переважанні фактора матеріальної мотивації при виборі професії; відбуваються великі втрати освітнього потенціалу населення внаслідок невідповідності обсягів і структури підготовки кадрів потребам ринку праці. Розроблені науково-методичні підходи до оцінки освітнього потенціалу суспільства ґрунтуються на визначенні його сутності як сукупності освітнього потенціалу населення та потенціалу системи освіти, що визначають можливості підвищення продуктивності праці та економічного зростання держави на цій основі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ