Формування основ духовності в молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва - Автореферат

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Васильєва Марина Петрівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, професор кафедри інноваційних педагогічних технологій. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, доцент кафедри теорії та методики професійної освіти. Захист відбудеться “25” жовтня 2007 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою 61002, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (61168, м.Особливістю досліджень, присвячених педагогічному формуванню різних аспектів духовності, є те, що вони орієнтовані головним чином на учнів середнього і старшого шкільного віку, а роль і можливості етапу початкової освіти учнів у формуванні основ їхньої духовності залишаються не розкритими, зокрема в процесі образотворчої діяльності молодших школярів. Отже, виявлені суперечності, недостатній рівень теоретичної дослідженості й практичної розробленості зазначеної проблеми зумовили вибір теми дисертації “Формування основ духовності в молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва”. Відповідно до поставленої мети дослідження визначено такі завдання: Виявити на підставі аналізу наукової літератури з проблеми ступінь її дослідження й обґрунтувати вихідні теоретичні положення, що розкривають основи формування духовності в молодших школярів засобами образотворчого мистецтва. Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність процесу формування основ духовності дитини в початковій школі можна підвищити, якщо у процесі навчання образотворчого мистецтва: а) здійснити структурування змісту навчання з образотворчого мистецтва на духовно-смисловій основі; б) забезпечити в процесі навчання опору на емоційно-почуттєву сферу молодших школярів як провідну в структурі їхньої духовності. Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше здійснено цілісний аналіз процесу формування основ духовності молодших школярів; обґрунтовано вихідні теоретичні положення, що розкривають дидактичні засади формування основ духовності молодших школярів засобами образотворчого мистецтва; визначено і науково обґрунтовано зміст, способи й педагогічні умови формування духовності молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва, розроблено навчально-методичний комплекс з навчання образотворчого мистецтва для учнів початкової школи на духовно-смисловій основі;У першому розділі - “Теоретичні питання формування основ духовності молодших школярів у процесі навчання образотворчого мистецтва” - на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито сутність дефініцій досліджуваної проблеми, визначено особливості прояву духовності в молодших школярів, розкрито місце і роль в її формуванні образотворчої діяльності, визначено та науково обґрунтовано педагогічні умови формування основ духовності в дітей початкових класів у процесі навчання образотворчого мистецтва. Середньовічна патристична філософія Августина Блаженного і Хоми Аквінського вивчала духовність на перетині двох меж - людської і божественної, тоді як у епоху Відродження мислителі (Леонардо да Вінчі, Т.Мор, А.Данте, Р.Декарт, М.Монтень, Т.Кампанелла, М.Кузанський, Дж.Локк) розглядали духовність як синтез світу обєктивного і світу, що створюється самою людиною. Виявлено й схарактеризовано специфіку дидактичних принципів організації процесу навчання образотворчого мистецтва з метою формування основ духовності молодших школярів, а саме: культуровідповідності (людина - центр і частина культурного процесу); природовідповідності (людина - частина природи, навчати її треба відповідно до закону природи); інтеграції (людина - єдина інтеграційна “система”, що повязана з світом природи й культури); особистісного підходу в навчанні (абсолютна цінність навчання - дитина як носій унікальних, субєктивних особистісних якостей); освоєння художньої культури (людина - носій культури як активний субєкт її розвитку); системності й послідовності (людина в процесі навчання поступово піднімається з однієї сходинки на іншу); наочності (людина як природна істота формується за допомогою різних органів почуття). Теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування основ духовності школярів молодшого шкільного віку, а саме: структурування змісту навчання з образотворчого мистецтва на духовно-смисловій основі; опора на емоційно-почуттєву сферу молодших школярів як провідну в структурі їхньої духовності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ