Формування онтологічної та гносеологічної проблематики у досократівській філософії - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукВажливо зазначити, що і українська філософська думка, її представники, починаючи з часів Київської Русі, у Києво-Могилянській академії, а згодом і такі мислителі, як Г.Сковорода, Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, постійно черпали животворні ідеї з того джерела, що полишив людству у спадок античний світ, зокрема, з його філософії. При цьому зазначено особливо, що саме досократівська філософія історично значуща тим, що вона вперше розпочала здійснювати велику духовну акцію по деміфологізації світу, по реальному усуненню зі свідомості людини фантастичних уявлень про богів, про сліпі надприродні сили і, натомість, започаткувала роботу по раціональному, теоретичному тлумаченню навколишнього світу, по його розумінню як космосу, що відповідним чином впорядкований, організований чи оформлений, має власні принципи побудови, функціонування та розвитку, будучи відкритим для пізнання. Враховуючи непересічне значення такого підходу, ми виокремили тему нашої дисертації у бік конкретного дослідження процесу становлення науково-раціонального способу пізнання дійсності, тобто зупинилися на проблемі виникнення та формування онтологічної й гносеологічної проблематики у ранній (досократівській) філософії. Звернення до ранньої грецької натурфілософії з метою зясування проблеми формування і становлення у ній онтологічної та гносеологічної проблематики і відповідно осмислення специфіки філософування досократиків, було спрямоване на те, щоб розкрити як співвідносилися їх вчення про природу (фізика, космологія) з першими онтологічними та гносеологічними пошуками, які розгортала ця філософія. Реалізувати окреслений напрям дослідження при конкретному аналізі походження і розвитку ранньої грецької філософії, вказавши, що процес народження філософії ставав прямою і необхідною передумовою формування у ній онтологічної, а паралельно і гносеологічної проблематики, через яку власне і відбувалося самообгрунтування і самоутвердження філософії як форми теоретичного засвоєння світу.У першому розділі - “Історіографія, джерела та методологічна основа дослідження становлення та розвитку досократівської філософії” проаналізовано найважливіші праці, які стосуються поставленої проблеми, визначають головні передумови виникнення старогрецької (досократівської) філософії, зародження та формування у ній онтолого-гносеологічної проблематики. Саме його людина почала реально екстраполювати чи переносити на процес пізнання світу, природи, стаючи своєрідним аналогом чи парадигмою їх тлумачення та розуміння. Сам розвиток і формування цієї проблематики мав свою логіку і проходив в історичній перспективі: від появи перших онтологічних рефлексій у мілетців, що були вплетені у загальні космологічні спекуляції і аж до створення логічно обгрунтованого вчення про буття в елеатівській філософії і експлікації у ній самого поняття буття. У першому підрозділі - “Космос як вища онтологічна реальність і його трактування у досократівській філософії” зазначається, що вже філософи-іонійці, а згодом Геракліт, Піфагор, Парменід, Демокріт, Анаксагор, Емпедокл у своїх філософсько-космологічних рефлексіях, у спробі збагнути, “що є усе,” відкривають існування особливої реальності, що не тотожна реальності видимій, чуттєво-сприйманій, чи то природі, а є такою, що має свій особливий статус - бути, існувати. На цій основі вже мілетці, Геракліт, Піфагор починають трактувати світ як щось цілісне, єдине (буття), а навіть ще точніше - як космос, що обіймає усі явища природи, речі та предмети, а, зрештою - і світ богів.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ