Формування інтер’єру громадських будівель кінця ХІХ – початку ХХ століть (на прикладі Харківщини і Полтавщини) - Автореферат

ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектуриРобота виконана в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури і туризму України. Науковий керівник: доктор архітектури, професор МОЙСЕЄНКО Зоя Василівна, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, професор кафедри теорій, історії архітектури та синтезу мистецтв Захист відбудеться “11” травня 2006 р., о 12 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.103.01 Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (Україна, 04053, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (Україна, 04053, м.Дослідження дасть змогу узагальнити історико-архітектурні знання у галузі формування інтерєру громадських будівель кін. ХХ ст., визначити його історичне, культурологічне, художньо-декоративне значення у системі культурної спадщини України, стати науковою базою для відтворення втрачених і реконструкції збережених інтерєрів, а також стати джерелом творчого використання архітектурної спадщини на сучасному етапі. Громадські будівлі кінця XIX - початку XX століть збереглися у значній кількості, але інтенсивні сучасні соціально-економічні та суспільні інтереси привели до функціонально-планувальних, художньо-композиційних, стильових змін як самих будівель, так і їх інтерєрів. Отже, актуальність дослідження визначається такими положеннями: - небезпека знищення при сучасних реконструкціях інтерєрів громадських будівель, що є характерними взірцями різних архітектурних стилів і напрямів відповідного періоду, потребує їх детального дослідження: доповнення, уточнення й узагальнення обємно-просторових, стильових, художньо-композиційних та опоряджувальних прийомів; Правильне збереження можливе на основі комплексного дослідження, яке може стати науковою базою для відтворення втрачених і реконструкції збережених інтерєрів, а також визначає, доповнює низку інтерєрів, які потребують охорони як памятки, що мають історико-архітектурне, культурологічне чи художньо-декоративне значення у системі культурної спадщини України;Історичні передумови розвитку нових типів громадських будівель” - проаналізовано та систематизовано історико-бібліографічні джерела, в яких приділено увагу дослідженню інтерєру громадських будівель кін. ХХ ст.; виявлені історичні передумови формування нових типів громадських будівель; висвітлені чинники, що впливали на формоутворення внутрішнього простору громадських споруд. Існуючі історіографічні матеріали з вивчення питання формування інтерєру громадських будівель зазначеного періоду запропоновано поділити на два хронологічних етапи: перший - кін. Дослідження першого етапу за характером поділяються на історичні, періодичні видання архітектурного і краєзнавчого змісту, краєзнавчі праці; другого етапу - на історичні та краєзнавчі видання, наукові праці з історії, теорії мистецтва й архітектури та енциклопедичні видання. Ці роботи дають можливість проаналізувати передумови й основні зміни у суспільно-політичному житті досліджуваних регіонів, що сприяли виникненню і розвитку нових типів громадських будівель.В роботі вперше представлено цілісну картину формування інтерєру громадських споруд зазначеного періоду, що може стати науковою базою для відтворення втрачених та реконструкції збережених інтерєрів, а також джерелом творчого розвитку архітектурної спадщини на сучасному етапі. Установлений комплекс основних соціально-економічних й культурно-політичних факторів, що спричинили виникнення й формування на межі ХІХ-ХХ ст. в Україні загалом і в досліджуваних регіонах зокрема нових типів громадських будівель та зумовили специфіку їх розвитку. Визначені основні планувальні елементи досліджуваних типів громадських будівель, що мали різне значення при формуванні архітектурно-художніх рис інтерєру: вхідні групи, приміщення основного призначення, підсобні й допоміжні приміщення, горизонтальні та вертикальні комунікації. На основі зміни насиченості інтерєру декоративними елементами зроблено їх ранжирування і виділено три групи: репрезентативні - найбільша насиченість декоративними елементами; офіційні - дещо менша насиченість декоративними елементами; ділові - незначна насиченість декоративними елементами. Зясовано: паралельний розвиток різних стилів і стильових напрямів, серед яких найбільше поширення в кінці ХІХ ст. дістав історизм-еклектизм; найбільше поширення на початку ХХ ст. стилю модерну та його істотний вплив на інші стильові напрями; становлення українського архітектурного стилю, який мав найважливіше значення для подальшого розвитку української архітектури; інтерєри, створені в стилі українського архітектурного модерну, визнані як найбільш самобутні твори, в котрих архітекторами творчо переосмислені традиції народного зодчества; розвиток на початку ХХ ст. раціоналістичних тенденцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ