Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові - Автореферат

В останні роки ХХ ст. у звязку зі зміною суспільно-політичної орієнтації в Україні посилилася увага до культурно-духовного життя, що зумовило появу публіцистичної та науково-популярної літератури, в якій подаються найменування релігійних осіб, споруд і їх частин, предметів, використовуваних під час проведення релігійних обрядів (роботи І. Описано назви релігійних споруд різних релігій (язичництва, християнства, іудаїзму, мусульманства, буддизму) із залученням значного за обсягом фактичного матеріалу, вперше у лінгвістичній літературі проаналізовано склад і походження тих компонентів релігійної лексики, які входять до ЛСГ “назви релігійних споруд і їх частин”, показано історію їх розвитку, а також уточнено час появи в українській мові цілого ряду найменувань. Проводяться спостереження над звязком мови і релігії в становленні людської свідомості, над місцем ЛСГ “назви релігійних споруд і їх частин” у лексичній системі української мови, описується основний категоріальний апарат, висловлюється погляд автора на етапи становлення української релігійної лексики, подається огляд літератури з теми, розглядається специфіка функціонування української релігійної лексики у звязку з проблемою виділення релігійного стилю. період гальмування розвитку української релігійної лексики, коли у звязку з ідеологічними чинниками релігія в Україні зазнавала певних утисків, а лексика, що її репрезентує, неповно відбивалася у лексикографічних джерелах, значна кількість зафіксованих у словниках раніших періодів назв відсутня у працях подібного типу ХХ ст. До підгрупи “назви християнських релігійних споруд” належать мікрогрупи “назви християнських будівель-предтеч”, “назви православних релігійних споруд”, “назви католицьких і протестантських релігійних споруд”, “назви центральних християнських релігійних споруд”, “назви християнських релігійних споруд без вівтаря”, “назви частин християнського храму”, “назви приміщень - жител священиків і монахів”.Аналіз релігійної лексики дозволяє говорити про існування специфічної сфери використання української мови - релігійного стилю - з властивими йому стилістично маркованими лексикою, морфологічними засобами, синтаксичними особливостями та стилістичними фігурами. За наявністю цих сем ЛСГ “назви релігійних споруд і їх частин” поділяється на 2 підгрупи - “назви християнських релігійних споруд та їх частин” і “назви нехристиянських релігійних споруд”. Найчисленнішою є підгрупа “назви християнських релігійних споруд і їх частин”, що відбиває сучасний та історичний конфесійний склад віруючих в Україні. Як свідчить діахронічний аналіз семантики досліджених мовних одиниць, у межах ЛСГ “назви релігійних споруд і їх частин” репрезентовано неоднорідні з етимологічного погляду конституенти, що пояснюється різними шляхами їх проникнення до української мови. Значна частина найменувань релігійних споруд запозичена в українську мову досить давно, більшість у цілому адаптована до її фонетичної, орфографічної й граматичної систем (мають такі ж парадигми відмінювання і фонетичне оформлення, як і власне українські назви).