Формування частини релігійної лексики – лексико-семантичної групи "назви релігійних споруд і їх частин" в українській мові. Ступінь фонетичної й граматичної адаптації в українській мові іншомовних лексичних запозичень, що входять до складу цієї ЛСГ.
Аннотация к работе
Харківський державний педагогічний університет ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Захист відбудеться 16 листопада 2000р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г С.Сковороди (61168, м. У дисертаційній роботі досліджується формування частини релігійної лексики - лексико-семантичної групи [ЛСГ] "назви релігійних споруд і їх частин" в українській мові. В составе первой подгруппы выделяются микрогруппы: "название сооружений-предтеч", "названия православных религиозных сооружений"; "названия католических и протестантских религиозных сооружений"; "названия центральных христианских религиозных сооружений"; "названия христианских религиозных сооружений без алтаря"; "названия христианских монастырей", "названия частей христианского храма"; "названия помещений-жилищ священников и монахов".Наукова мовознавча традиція, яка склалася в Україні впродовж ХХ ст., зверталася до вивчення української релігійної лексики переважно опосередковано. Підвищення уваги до неї в українському мовознавстві в останнє десятиліття стало можливим завдяки демократизації та гуманізації суспільства, зверненню до питань духовності. В останні роки ХХ ст. у звязку зі зміною суспільно-політичної орієнтації в Україні посилилася увага до культурно-духовного життя, що зумовило появу публіцистичної та науково-популярної літератури, в якій подаються найменування релігійних осіб, споруд і їх частин, предметів, використовуваних під час проведення релігійних обрядів (роботи І. Одна із вагомих складових цього шару словникового складу - ЛСГ "назви релігійних споруд і їх частин" - розглядалася здебільшого епізодично і неповно, частина її конституентів описувалася у складі інших ЛСГ (П. Мета дисертаційної роботи - визначити склад і характер формування сучасної номенклатури назв релігійних споруд і їх частин на різних етапах розвитку української мови (давньоукраїнська, староукраїнська, нова українська з урахуванням її мікродіахронії).У першому розділі "Теоретичні засади дослідження" проводяться спостереження над звязком мови і релігії в становленні людської свідомості, над місцем ЛСГ "назви релігійних споруд і їх частин" у лексичній системі української мови, описується основний категоріальний апарат, висловлюється погляд автора на етапи становлення української релігійної лексики, подається огляд літератури з теми, розглядається специфіка функціонування української релігійної лексики у звязку з проблемою виділення релігійного стилю. період гальмування розвитку української релігійної лексики, коли у звязку з ідеологічними чинниками релігія в Україні зазнавала певних утисків, а лексика, що її репрезентує, неповно відбивалася у лексикографічних джерелах, значна кількість зафіксованих у словниках раніших періодів назв відсутня у працях подібного типу ХХ ст. Стернін та ін., що займалися дослідженням як окремих лексико-семантичних полів, так і їх теорії, виділяємо релігійну лексику, яка функціонує в українській мові, в окреме ЛСП, іменем і ядром якого можна вважати лексему церква, бо вона має ознаки ядерної. У складі ЛСГ "назви релігійних споруд і їх частин" виділено такі 2 підгрупи - "назви християнських релігійних споруд" і "назви нехристиянських релігійних споруд". До підгрупи "назви християнських релігійних споруд" належать мікрогрупи "назви християнських будівель-предтеч", "назви православних релігійних споруд", "назви католицьких і протестантських релігійних споруд", "назви центральних християнських релігійних споруд", "назви християнських релігійних споруд без вівтаря", "назви частин християнського храму", "назви приміщень - жител священиків і монахів".За наявністю цих сем ЛСГ "назви релігійних споруд і їх частин" поділяється на 2 підгрупи - "назви християнських релігійних споруд та їх частин" і "назви нехристиянських релігійних споруд". Найчисленнішою є підгрупа "назви християнських релігійних споруд і їх частин", що відбиває сучасний та історичний конфесійний склад віруючих в Україні. Як свідчить діахронічний аналіз семантики досліджених мовних одиниць, у межах ЛСГ "назви релігійних споруд і їх частин" репрезентовано неоднорідні з етимологічного погляду конституенти, що пояснюється різними шляхами їх проникнення до української мови. Значна частина найменувань релігійних споруд запозичена в українську мову досить давно, більшість у цілому адаптована до її фонетичної, орфографічної й граматичної систем (мають такі ж парадигми відмінювання і фоне