Формування інноваційної інфраструктури в системі інструментів міжнародної конкурентоспроможності України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України, у відділі зовнішньоекономічних досліджень. Науковий керівник: Гальперіна Любов Павлівна, кандидат економічних наук, доцент, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних досліджень. Захист відбудеться "12" жовтня 2010 р. о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м.Розроблення інституційно-функціонального механізму в національній інноваційній моделі набуває особливого значення у контексті загострення міжнародної конкурентної боротьби, оскільки на сучасному етапі, за нових реалій світогосподарського життя основним фактором ефективного соціально-економічного розвитку постає якість та швидкість упровадження гнучкої інноваційної політики, важливою складовою якої є формування інноваційної інфраструктури. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані у ході вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, полягають у наступному: вперше: - запропоновано визначення інноваційної інфраструктури як динамічної системи, що формується у відповідності до науково-обґрунтованих пріоритетів інноваційного розвитку і основу якої складають: кластерна модель, яка у сукупності з державними та приватними інститутами, організаційно-фінансовими та технологічними структурами, що формуються на базі законодавчої сфери, сприяє отриманню інтегральної єдності, необхідної для удосконалення національної інноваційної системи з метою забезпечення та розвитку інноваційно-інституційного механізму, інноваційного та інтелектуального потенціалу, стимулювання економічних агентів до інновацій; обґрунтовано механізм радикальної динамізації факторної складової національної інноваційної моделі, що постає синергетичним ефектом дії таких чинників: програмно-цільового підходу до стратегій державного управління ефективністю інноваційного розвитку; якісного функціонування інноваційної інфраструктури та регулятивної бази, оптимізованих у відповідності до критерію підвищення інформаційної місткості продукції, зокрема такої, що експортується, та відтворювальної системи в цілому; забезпечення ефективних звязків між бізнесом та освітньо-науковою сферою; зокрема показано, що апробовані світовою практикою інституційні засади економічного зростання, модифіковані, з урахуванням українських реалій, постають базовим ресурсом забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, створення додаткових конкурентних переваг у системі сучасного світового господарства; сучасну парадигму інноваційно-інституційного процесу в контексті проблематики міжнародної конкурентоспроможності, що ґрунтується на систематизації підходів, поглядів, ідей та концепцій, які в процесі історичної генези сформувалися як теорії "ендогенного зростання" та "творчої деструкції" Шумпетера Й., "конкурентних переваг" Портера М., "національних інноваційних систем" Лундвалла Б. та Нельсона Р., "рівноваги по обєму інформації", Неша Дж., "монополістичної конкуренції" Кругмана П., "асиметричної інформації" Спенса М. і Стігліца Дж., "соціальної системи інновацій" Буайє Р., "інституційної динаміки" Норта Д., згідно з якою визначення інноваційної складової структури механізму міжнародної конкурентоспроможності являє собою динамічну субординовану сукупність субєктивних та обєктивних чинників, до якої входять інституційне регулювання інноваційних процесів, інноваційна інфраструктура, інноваційний менеджмент глобальних корпорацій, інформаційне забезпечення конкурентних переваг, спеціальні знання у вигляді науково-технічних баз даних по окремих галузях і виробництвах, інтелектуальний потенціал як пріоритетний компонент конкурентоспроможності; отримали подальший розвиток: - система регулювання інноваційної сфери шляхом селективного моніторингу інноваційної інфраструктури у поєднанні індикативного підходу та оцінки внутрішньої динаміки розвитку інноваційної сфери згідно показників, що є параметрами інноваційної інфраструктури, за якими можливо встановлення еталону з позиції міжнародної конкурентоспроможності національної економіки (до ключових параметрів віднесено: питому вагу дослідників у загальній кількості зайнятих в економіці; кількість докторів наук на тис. населення; питома вага інноваційно-активних підприємств; питома вага витрат на придбання нових технологій у ВВП; питома вага витрат на дослідження та розробки у структурі ВВП; кількість охоронних документів (патентів) у державному департаменті інтелектуальної власності; кількість охоронних документів у патентних відо