Формування інфраструктури базової освіти як фактор реалізації суспільно необхідних потреб територіальних громад України - Статья

Formation of the basic education infrastructure as a factor of implementation of socially required needs of territorial communities of UkraineРівень розвитку інфраструктури базової освіти (згідно із Законами «Про освіту», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [1], - насамперед дошкільної, загальної середньої, позашкільної, а також тих професійно-технічних закладів, де учні здобувають повну середнюосвіту) є важливим результатом, чинником та критерієм суспільно-економічного розвитку. Актуальні наукові результати, що висвітлюють тенденції, проблеми, пріоритети й механізми формування та діяльності системи базової освіти (як інституту реалізації соціальних гарантій), отримано в працях, де досліджувалися: - функції та особливості розвитку ланок дошкільної і загальної середньої освіти у контексті стимулювання соціально-економічних трансформацій в Україні, зокрема, підходи до оптимізації їх територіальної організації в процесі розвитку продуктивних сил регіону [2-4]; У рамках системи базової освіти взаємодія учасників освітнього процесу (навчальних закладів усіх форм власності, інших юридичних осіб, що надають освітні послуги, наукових, науковометодичних і методичних установ, державних і місцевих органів управління освітою, профільних недержавних неприбуткових та інших громадських організацій) реалізує потреби суспільства, населення й економіки у відтворенні, трансляції і вдосконаленні науково обґрунтованих, а також вмотивованих культурно-духовними традиціями й ідеологічними потребами знаннєвого потенціалу і світогляду шляхом формування в особи (споживача освітньої послуги) загальноосвітніх, а також початкових спеціальних знань, умінь, навичок, зокрема в рамках професійної профілізації населення допрацездатного віку та частини контингенту раннього працездатного віку. Розвиток системи базової освіти являє собою процес відтворення та удосконалення її структури (територіальної, функціональної, галузевої), а також внутрішньогалузевих і зовнішніх взаємодій учасників освітнього процесу, що результує у поліпшенні показників ефективності функціонування цієї ланки, серед яких - структура навчального і вільного часу дітей відповідного віку; доступність інфраструктури та освіти як сукупності послуг для їх вразливих категорій; якість та доступність підручників й іншого навчально-виховного матеріалу; рівень спроможності територіальних систем базової освіти (матеріально-технічної, кадрової, методичної) у виконанні державних стандартів дошкільної, середньої загальної і спеціальної освіти; рівень загальних і початкових профільних знань, засвідчений результатами ЗНО, інших планових і тестових перевірок та змагань із спектру предметів у ранзі від районного до міжнародного (зокрема, моніторингового дослідження PISA); конкурентоспроможність випускників при вступі до спектру закладів професійної освіти. Регіональні відмінності розвитку та просторової організації інфраструктури базової освіти засвідчують показники, що відображають: рівень розгалуженості мережі (в першу чергу: кількість працюючих дошкільних навчальних закладів та місць у них у розрахунку на контингент дітей 0-6 років; кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів у розрахунку на контингент населення 6-18 років); рівень навантаження закладів (тобто: кількість дітей у ДНЗ у розрахунку на 100 місць; кількість учнів у пересічному денному загальноосвітньому навчальному закладі; кількість ДЗНЗ, які ведуть заняття у дві зміни, серед кожних 100 таких закладів); ефективність організаційних заходів з підвищення доступності інфраструктури (зокрема через: кількість учнів, які проживають від ДЗНЗ на відстані більше 3 км і потребують підвезення, але підвезення для них не організоване, в розрахунку на контингент учнів цих закладів).