Формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору - Автореферат

Інститут спеціальної педагогіки АПН УкраїниНауковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Куненко Людмила Олександрівна, Інститут мистецтв Національного педагогічного університету імені М. П. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Денисенко Нінель Федорівна, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,кафедра реабілітаційної педагогіки та здорового способу життя, завідувач кандидат педагогічних наук Дегтяренко Тетяна Миколаївна, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Захист відбудеться “27” січня 2009 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. З дисертацією можна ознайомитись в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м.Особливого значення ця проблема набуває в умовах спеціальної освіти дітей із зоровими порушеннями на різних етапах навчання. Відтак недосконалість сприймання емоційних проявів деформує адекватне розуміння дітьми змісту спілкування і характер ставлення до співрозмовника в процесі різних видів комунікації; гальмує пізнавальну активність особистості; сприяє розвитку комплексу неповноцінності; зменшує соціальні контакти та призводить до ізоляції незрячої людини у суспільстві (В. Між тим на початковому етапі навчання в спеціальних дошкільних закладах різні види навчально-виховної і побутово-ігрової комунікації виступають основними засобами розширення й отримання інформації в системі взаємостосунків “вихователь - дошкільник”, “дошкільник - дошкільник”. Таким чином, розробка проблеми формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору на сучасному етапі реформування спеціальної освіти і забезпечення виховання різнобічно розвиненої особистості ХХІ століття визнається життєво необхідною умовою нормалізації їхнього подальшого емоційно-комунікативного розвитку й соціалізації і є актуальною проблемою не лише дошкільної тифлопедагогіки, а й відноситься до гострих загальних проблем спеціальної педагогіки. Актуальність, теоретична і практична значущість окресленої проблеми для теорії і практики дошкільного навчання і виховання, її недостатня теоретична і методична розробленість в дошкільній тифлології зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору”.У першому розділі - “Розвиток невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору як психолого-педагогічна проблема” - розкриваються результати аналізу загальної психолого-педагогічної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з проблем невербальної комунікації, комунікативної, інтерактивної, соціально-перцептивної сторін спілкування особистості в нормі та в умовах зорової депривації. Розкрито структуру та зміст поняття “невербальні засоби комунікації” дошкільників з порушеннями зору. Під час аналізу першоджерел нас цікавив розгляд невербальних засобів комунікації в контексті їх впливу на становлення та розвиток інтерактивного та соціально-перцептивного компонентів процесу спілкування та встановлення оптимальних міжособистісних стосунків у дошкільників з вадами зору (функціональні, змістові аспекти комунікації). Узагальнені результати дошкільної педагогічної практики з формування невербальних засобів комунікації у дітей з порушеннями зору дали змогу визначити, що недорозвинення цього важливого емоційно насиченого компонента спілкування робить формальним і неповноцінним процес цілісного сприймання живих обєктів найближчого оточення, їх якісних емоційних характеристик, гальмує і збіднює формування соціальних якостей особистості у найбільш сензитивний період розвитку дитини, ускладнює процес психологічної готовності до школи. Відповідно до мети констатувального дослідження вирішувались наступні завдання: аналіз документації дошкільних навчальних закладів та анамнестичних даних з медичних карток дітей; виявлення рівнів сприймання, розуміння та відтворення невербальних засобів комунікації дошкільниками з порушеннями зору; встановлення залежності рівня впізнавання емоційних проявів співрозмовника від глибини порушення зорового сприймання, наявності супутніх захворювань та знань, повязаних з емоційними станами людини; зясування рівня розуміння невербальної поведінки за графічними зображеннями і словесним описом сторонньої людини; виявлення вміння самостійно вербально описувати та графічно зображувати прояви основних емоційних станів людини; визначення актуальних ситуацій спілкування дошкільників.Встановлено, що актуальність проблеми формування невербальних засобів комунікації у дошкільників з порушеннями зору визначається виключно важливим значенням адекватної сформованості невербальної комунікації для оптимізації процесів спілкування та міжособистісної взаємодії, особистісного розвитку дошкільника з порушеннями зору.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ