Формування навичок образотворчої діяльності у молодших школярів у процесі використання дидактичних ігор та цікавих вправ - Дипломная работа

За цих умов вміле використання дидактичних ігор для активізації навчальної діяльності значно збагачує навчально-виховний процес, підвищує ефективність роботи кожного вчителя. Педагогічні та психологічні дослідження засвідчують, що «зміст і способи активізації навчальної діяльності в процесі використання дидактичних ігор дедалі більше цікавлять науково-педагогічних працівників» [20, 18]. Дидактичні ігри відповідають природним потребам молодших школярів, оскільки поєднують у собі елементи навчання, прикладної, репродуктивної та творчої діяльності, що дає змогу розвивати емоційну сферу дитини, її пізнавальні інтереси, інтелектуальні та духовні потреби. Дидактичні ігри стали предметом особливої уваги в працях А. У різні періоди розвитку та становлення шкільництва дослідники висували неоднакові теорії і відстоювали відповідні їм погляди на гру.Ушинського, який стверджував: «Ми добре б познайомились із душею дорослого, якби, могли заглянути у неї вільно, але в діяльності і словах дорослого нам доводиться тільки вгадувати його думку, і при цьому ми часто помиляємось, тоді як дитина у грі відкрито показує нам своє душевне життя» [85, 132]. Гра і є виконанням цих бажань, що часто не усвідомлюються самою дитиною. Виготським, гра - це «уявна ситуація, яка створюється дорослим або самою дитиною, в якій реалізуються дитячі бажання, в якій внутрішні процеси дитини проявляються у зовнішньому вигляді і яка є джерелом розвитку дитини» [24, 73]. Розглядаючи дослідження вчених, можна виділити головні ознаки гри, досліджені у вітчизняній психології і педагогіці: Гра - явище двостороннє: з боку дитини гра - «дзеркало» дорослого життя, через яке вона може вивчати навколишній світ; з боку дорослого гра - це спосіб оптимального дослідження внутрішнього світу дитини будь-якого віку. Гра виникає не мимовільно, а під впливом соціального оточення, внаслідок чого у грі відображається усе соціальне, усе, що оточує дитину - діяльність дорослих, система їх взаємовідносин.Фребель, будучи першим серед педагогів, хто висунув положення про гру як особливий засіб виховання, в основу своєї класифікації поклав принцип диференційованого впливу ігор на розвиток розуму (розумові ігри), зовнішніх органів чуття (сенсорні ігри), рухів (моторні ігри) [43, 5]. У залежності від характеру творчості дітей, від ігрового матеріалу, використовуваного в іграх, творчі ігри поділяються на режисерської, сюжетно-рольової, театралізовані, ігри з будівельним матеріалом. Гра найчастіше розвертається навколо якого-небудь вигаданого героя - іграшки, персонажа казки, мультфільму. Так, дидактичні ігри підрозділяються за змістом (математичні, природознавчі, мовні й ін.), за дидактичним матеріалом (ігри з предметами й іграшками, настільно-друковані, словесні) [80, 187]. Рухливі ігри класифікуються за ступенем рухливості (ігри малої, середньої та великої рухливості), за переважними рухами (ігри зі стрибками, з перебіжками й ін.), за предметами, що використовуються в грі (ігри з мячем, зі стрічками, з обручами й ін.).Це доводить, що ігри з правилами беруть свій початок із сюжетно-рольових ігор. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний (пізнавальний) зміст. Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Дидактична гра поєднує навчання і гру, звязок їх відображається в ігровій моделі, яка для вчителя виступає результатом його діяльності, а для школяра - процесом навчально-ігрової діяльності.У процесі виявлення особливостей застосування дидактичних ігор на уроках образотворчого мистецтва велике значення має аналіз динаміки становлення дитячого малюнка та виявлення значення ігор у розвитку навичок образотворчої діяльності. Діти молодшого шкільного віку виконують малюнки різного ступеня складності, різного ступеня «ознайомленості» із змістом і різної структури, при цьому використовують дві-три і більше фігур. Для дослідження вміння відтворювати було проведено експеримент, суть якого полягала у наступному: дітям треба було скласти фігури трьох добре знайомих звірів, зображення яких було розрізано на три частини. Запитання «Що діти роблять тут, на малюнку?» - спонукає дітей до розкриття звязків функціональних, тобто дії. Рівень вільного, мимовільного використання наявних уявлень, збереження осмислених образів, їх уточнення і диференціювання дають можливість дітям використати наявні в них уявлення в іграх, малюнках, розповідях.Наше дослідження дало можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків образотворчого мистецтва: § весь урок будується як сюжетно-рольова гра (деякі уроки образотворчого мистецтва, що мають на меті естетичне виховання учнів, засвоєння теоретичних даних, формування зображувальних навичок, уроки-мандрівки й екскурсії тощо); Від того, з якими знаннями та вміннями, з яким ст

Зміст

Вступ

1. Педагогічні основи використання дидактичних ігор у початковій школі

1.1 Загальна характеристика ігрової діяльності молодших школярів

1.2 Класифікація дидактичних ігор у початковій школі

1.3 Використання дидактичних ігор на уроках образотворчого мистецтва

2. Методика використання дидактичних ігор і цікавих вправ на уроках образотворчого мистецтва

2.1 Педагогічні умови використання дидактичних ігор у процесі образотворчої діяльності учнів

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження

2.3 Результати експериментального дослідження

Висновки

Список використаних джерел