Формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів вищих закладів освіти в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ століття) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. Формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів вищих закладів освіти в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ століття)Захист відбудеться „14” травня 2007 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. У дисертації вперше цілісно представлено внесок учених, педагогів, методистів і викладачів-практиків кінця ХІХ - початку ХХ століття в розробку проблеми формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів. Визначено і схарактеризовано умови, за яких відбувалось формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів вищих закладів освіти наприкінці ХІХ - початку ХХ століття. Досліджено подальший розвиток ідеї формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів у вітчизняній педагогічній літературі та визначено шляхи творчого викорстання прогресивного досвіду минулого в сучасних умовах вищої школи.Тому в сучасний період розвитку України значну наукову цінність має звернення вчених, практиків до корисного досвіду визначення методів формування навчально-інтелектуальних умінь, який було накопичено у вітчизняній педагогічній думці кінця ХІХ - початку ХХ століття. Аналіз історико-педагогічної літератури, творчої спадщини видатних представників зарубіжної та вітчизняної педагогічної думки минулого свідчить про те, що поряд з дослідженням проблеми формування навчально-інтелектуальних умінь в учнівської молоді на теоретичному рівні вони пропонували й практичні рекомендації. Значні потенційні можливості навчально-інтелектуальних умінь розкрито педагогами, які розробляли дидактичне забезпечення процесу навчання в різних типах закладів освіти, зокрема в загальноосвітніх школах (Х. Вивчення плідної педагогічної спадщини провідних та маловідомих учених минулого, а також архівних документів, матеріалів Київського, Харківського, Одеського навчальних округів (статути, звіти, періодична преса тощо) переконало, що вже з перших десятиріч функціонування вітчизняних університетів, особливо в досліджуваний період, з проблеми формування навчально-інтелектуальних умінь в учнівської молоді накопичено значний досвід, який набуває актуальності і в наш час. Таким чином, актуальність проблеми формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів в історичній ретроспективі і відсутність досліджень, в яких би вона цілісно розглядалася, зумовили вибір теми „Формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів вищих закладів освіти в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ століття)”.У першому розділі „Теоретичні питання формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів вищих навчальних закладів освіти України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)” виявлено розвиток ідеї формування навчально-інтелектуальних умінь в учнівської молоді в педагогічній думці минулого, визначено внесок видатних зарубіжних та вітчизняних учених, педагогів, філософів, громадських діячів досліджуваного періоду в розробку теорії формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів. Розуміючи під „навчально-інтелектуальними вміннями” вміння виділяти головне, порівнювати, відрізняти суттєве від другорядного, знаходити спільне й відмінне між предметами, осмислено читати, чітко, послідовно та в логічному порядку викладати думку, а також раціонально розподіляти свої сили, педагоги наполягали, щоб в основі їх формування була „логічна освіта”. У дисертації виявлено, що в досліджуваний період прогресивними діячами вищої школи було визначено дієві шляхи виправлення цих недоліків („підняття інтелекту учнівської молоді на рівень науково-критичного мислення”, залучення студентів до „науково-емоційного” життя університетів), а також теоретично обґрунтовано умови, які мали забезпечити процес формування навчально-інтелектуальних умінь у студентів протягом їхнього навчання в університеті (вчасний перехід від загальної до спеціальної освіти, побудова навчально-пізнавальної діяльності на наукових традиціях університету, створення вищими закладами освіти „стимулів для сумлінного використання студентами принципів автодидактики”, тобто формування у студентської молоді прагнення до активної і самостійної діяльності тощо). У другому розділі „Досвід формування у студентів навчально-інтелектуальних умінь у педагогічній практиці вищої школи наприкінці ХІХ - початку ХХ століття” на підставі вивчення широкого кола історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів, статутів, періодичної преси виявлено і схарактеризовано спектр навчально-інтелектуальних умінь, форми, методи, засоби й умови їх формування у практиці вищої школи в досліджуваний період; накреслено шляхи творчого використання позитивного досвіду формування навчально-інтелектуальних умінь в учнівської молоді в сучаних умовах.

2. Основний зміст дисертації