Формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукСоціально-економічні перетворення в усіх сферах суспільного життя, національне відродження, розширення економічної самостійності України зумовлюють необхідність докорінного перегляду підходів до підготовки спеціалістів у вищих економічних навчальних закладах. Особливого значення набуває вдосконалення підготовки студентів вищих економічних навчальних закладів до поліфункціональної професійної діяльності, адже наше майбутнє визначатиметься рівнем освіти молодого покоління, його здатністю адаптуватися в умовах, що постійно змінюються. Зниження показників духовного життя суспільства, втрата позицій гуманізації, загальнолюдських цінностей, намагання наслідувати західний стиль життя, який здебільшого не відповідає українському менталітету, - все це значною мірою впливає на мотивацію учіння студентів, їх ставлення до майбутньої професійної діяльності. Педагогічні умови та засоби, які впливають на ефективність формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів, не були предметом окремого наукового дослідження. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: на основі діяльнісного підходу вперше системно обґрунтовано педагогічні умови формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів, які враховують у змісті навчання специфіку професії економіста, виховні впливи соціуму та індивідуально-психологічні властивості студентів; уточнено критерії, показники і визначено рівні сформованості мотивації учіння майбутніх економістів; дістали подальший розвиток наукові уявлення про психолого-педагогічні механізми формування пізнавальних потреб, мотивів та цілей; обґрунтовано можливості педагогічного стимулювання, ігрової діяльності та колективу студентської групи як засобів формування мотивації учіння студентів на прикладі вивчення української та зарубіжної культури.У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти формування мотивації учіння студентів” розглядаються теоретичні та практичні питання формування мотивації учіння, зокрема уточнюється сутність поняття “мотивація учіння”, з позиції системного підходу аналізуються потреби, мотиви, цілі учіння як спонуки, які в єдності виступають також інтегральною якістю особистості і важливою умовою ефективного навчання. Вивчення різних підходів до визначень мотивації, функцій потреб, мотивів, цілей у спонуканні до навчально-пізнавальної діяльності дало нам можливість уточнити суть та поглибити зміст поняття “мотивація учіння”: це - система пізнавальних потреб, мотивів і цілей, яка спонукає студента до учіння та стимулює і підтримує його активність на певному рівні. На наступному етапі дослідження визначено критерії та показники розвитку мотивації учіння студентів: 1) за операційно-діяльнісним критерієм - сформованість пізнавальної самостійності, сутність якої полягає в готовності, тобто здатності й прагненні студента розвязувати своїми силами, на основі потреб та мотивів учіння нові пізнавальні завдання; 2) за результативно-змістовим критерієм - обсяг знань, що визначається кількістю засвоєних наукових фактів, правил; міцність та дієвість знань, які характеризуються уміннями студентів правильно й чітко відтворювати та застосовувати навчальний матеріал в умовах змінюваної навчальної і виробничої діяльності; усвідомленість, яка передбачає уміння правильно і обґрунтовано пояснювати факти і явища сфери діяльності, що вивчається; системність, що передбачає вміння уявляти предмет вивчення цілісно, з усіма його внутрішніми і зовнішніми взаємозвязками і взаємовідношеннями; 3) за емоційно-почуттєвим критерієм - самопочуття, активність, настрій студента при виконанні навчальних дій. Результати спостереження, експертної оцінки викладачів, студентів, опитування випускників, аналіз праць вчених дозволили виділити педагогічні умови, повязані з відбором змісту навчання (новизна, проблемність, зорієнтованість на майбутню професійну діяльність, практичність знань), процесом оволодіння знаннями, уміннями та навичками (технологічність організації навчально-виховного процесу, продуктивна педагогічна взаємодія субєктів навчання, постійний контроль засвоєння навчального матеріалу, застосування різноманітних засобів навчання), виховними впливами соціального середовища (рівень розвитку колективу студентської групи, виховні впливи засобів масмедіа), індивідуально-психологічними властивостями студентів (пізнавальні здібності, спрямованість на оволодіння майбутньою професійною діяльністю, установка як стан готовності до пізнавальної активності).