Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно-орієнтованої освіти - Автореферат

Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно-орієнтованої освітиЕфективність розгортання такого навчально-виховного процесу, в основу якого покладено прогресивні ідеї сучасної освіти, має досягатися шляхом формування внутрішньої мотивації навчання вже з молодшого шкільного віку. Особливого значення набувають при цьому пізнавальні мотиви, оскільки забезпечують розширення меж розумового потенціалу підростаючої особистості, збагачення теоретичних знань практичним досвідом, сприяють розвитку волі учнів, виробленню вмінь самостійно ставити проміжні та кінцеві цілі, планувати свою діяльність, прогнозувати можливі результати. Зважаючи на велику кількість різноманітних підходів до розкриття специфіки формування мотивації навчання в дітей молодшого шкільного віку, важливо відзначити, що на сучасному етапі в педагогічній теорії і практиці недостатньо обумовлюється успішність пізнавальної діяльності учнів особистісно значущими факторами в організації навчального процесу. Таким чином соціальна значущість та недостатнє вивчення проблеми і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно-орієнтованої освіти». Гіпотеза дослідження полягає в тому, що рівень сформованості позитивної мотивації навчання молодших школярів буде підвищений за умов, якщо: - забезпечуватиметься цілісне функціонування структурно-компонентної моделі формування мотивації навчання молодших школярів;У вступі обґрунтовується актуальність дослідження проблеми формування мотивації навчання молодших школярів як засобу підвищення успішності та продуктивності їх інтелектуальної праці під час навчання, формулюється обєкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, конкретизуються наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, а також подаються відомості про апробацію і впровадження результатів проведеної експериментальної роботи та структуру дисертації. У першому розділі «Теоретичні засади формування мотивації навчання» розкривається значення мотиваційного компоненту в навчальній діяльності особистості молодшого школяра, аналізуються історичні аспекти піднятої проблеми, співвідносяться поняття мотивів і мотивація, представлені класифікація мотивів навчання, їх функції та етапи становлення, а також вікові особливості мотивації навчання. У розділі розкрита специфіка мотивації навчання дітей молодшого шкільного віку з метою визначення провідних напрямків, які забезпечують ефективність функціонування субєкт-субєктних взаємин між вчителем і учнем, що покладено в основу завдань особистісно-орієнтованої освіти. У другому розділі «Стан сформованості мотивації навчання молодших школярів в масовому педагогічному досвіді» описані результати констатуючого експерименту, в основу якого покладено дослідження мотивації навчання дітей у співставленні з даними успішності їх навчання. Результати лонгітюдного спостереження за молодшими школярами, бесіди з учнями та їх вчителями свідчать, що 12,7% досліджуваних (з них 6,09% - учнів перших класів, 3,57% - других та 3,04% - третіх) мають високий рівень мотивації навчання, 26,3% (з них 10,49% - учнів перших класів, 8,57% - других та 7,24% - третіх) - вище середнього, 32,98% (з них 9,82% - учнів перших класів, 12,49% - других та 10,67% - третіх) - середній, 17,83% (з них 4,06% - учнів перших класів, 5% - других, 8,77% - третіх) - нижче середнього, 10,19% (з них 2,04% - учнів перших класів, 3,57% - других, 4,58% - третіх) - низький.«Експериментальна перевірка ефективності функціонування структурно-компонентної моделі формування мотивації навчання молодших школярів в умовах впровадження особистісно орієнтованої освіти» присвячено аналізу та доведенню взаємодії та взаємовпливу основних етапів структурної моделі та шляхів технологічного забезпечення її функціонування. З метою підвищення ефективності реалізації педагогічної діяльності, що стимулює виникнення в учнів пізнавальних мотивів, були запропоновані наступні технологічні прийоми: 1) Прийом «захоплення кінцевим результатом діяльності», в основу якого покладена концентрація уваги особистості школяра на продукт діяльності, який би відповідав тому зразку, що собі уявляє учень, або той, що запропонував для наслідування вчитель. Реалізація даного прийому відбувається через «проходження» учнем мобілізуючого етапу (мета якого актуалізувати, цілеспрямувати потребу в отриманні бажаного результату), практичного етапу (безпосереднє виконання роботи) та підсумкового етапу (встановлення відповідності даного результату зразку); 2) Прийом «Вільний вибір завдань та способів їх виконання» дає можливість не тільки проявити творчі здібності, виконати завдання легші за змістом тощо, але й поступово наблизити учнів до роботи над складнішими завданнями.

Основний зміст дисертації